Острів Хортиця – це мальовничий куточок у самому серці Запоріжжя. Це земля, насичена таємничими історичними подіями, збагачена унікальною природою та овіяна загадковими таємницями. Прогулюючись стежками Хортиці, відчуваєш дух справжньої вільної України, приходить розуміння, що цими стежками колись ходили славні козаки – запоріжці, ступали великі князі руські та селилися племена – родоначальники всього слов’янського народу.
Хортиця – це той куточок землі, який завжди був місцем відновлення сил. І ось, сонячний зимовий день і я іду, ступаю обережно, прислухаючись до шепоту Хортиці, намагаюсь зловити ту таємничість і загадковість. А в очі лише кидаються то там, то тут пожитки попередніх гостей. Під ще лежачим пожовклим листям, ніби під ковдрою, виглядають целофанові пакети, А на стежинці мене постійно перестрівають недопалки. Переповнені смітники так і просять, щоб їх звільнили з рабства мотлоху.
Питання актуальне як ніколи, адже наш національний заповідник – одне з семи чудес України, просто потопає у смітті. Як писав у своїй книзі “Бентежна Хортиця” Костянтин Сушко, який довгий час займав посаду директора заповідника: “Сміття на острові це не лише вина адміністрації, це ще й менталітет відвідувачів, за якими просто не встигаєш все прибрати.“
Тож, я пропоную вирішити цю проблему декількома шляхами. По-перше, збільшити кількість працівників у сфері прибирання, але цей шлях потребує коштів. Де їх взяти? Чи готова влада виділити з держбюджету.
В адміністрації Хортиці підрахували, для здійснення цієї мети потрібно якнайменше 400 тисяч грн
Інший шлях — проведення якомога більше заходів із прибирання території, і цей шлях більш реалістичний. Якщо набрати команду волонтерів і просто небайдужих людей, зібрати дітей у школах на так-звані суботники, можна досягти результату й покращити екологічне становище Хортиці. Але такі заходи не вийде проводити дуже часто, а потік сміття відбувається постійно.
Ми повинні розуміти наскільки великої шкоди приносить навіть маленький папірець, викинутий поза смітником.
Карина Жиріхова
