13 листопада з презентацією нової книги до Запоріжжя завітав Євген Положій – письменник, журналіст та головний редактор cумської газети «Панорама». Автор розповів про свій творчий та життєвий шлях, а також відповів на декілька запитань для порталу «Пороги».
Перша книга Євгенія Положія вийшла у 1996 році під назвою «Туркін». В неї входили вірші та проза російською мовою і видана вона була під псевдонімом Мах BonDorenko. Через 8 років, у 2002 виходить другий роман «Обрати янгола», що здобуває грамоту президента Форуму видавців у Львові. Потім книги виходили майже кожного року, серед яких «Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Потяг» та інші. Цього ж року письменник приїхав до нашого міста, аби познайомити нас зі своїм новим творінням «Риб’ячі діти». Головним героєм роману є собака на ім’я Білка. Вона єдина з усієї своєї сім’ї, хто вижив після жорстокої травлі собак. Білка переживає життєві пригоди, а читач знайомиться з такими персонажами, як художник, ветеран, танцівниця, собаколов, та головним ворогом собаки – мером.
Після закінчення презентації книги кожен бажаючий мав змогу задати письменнику декілька питань, на які Євген Положій з радістю відповів.
– Який улюблений герой вашої книги?
– Звісно ж її головний герой – собака.
– А чому саме вона?
– Тому що собак значно легше любити, ніж людей.
– Який стан книжкового ринку на сьогоднішній день?
– Не дуже добре, але це, по-перше, пов’язано з різким падінням рівня життя, по-друге, українці не дуже то і купують книжки. І в Європі ми на останньому місці з цього показника на душу населення (саме з художньої літератури). По-третє, різке здороження долару призвело до здороження папіру і звісно до підвищення собіваритості книжок. І не мало важливий фактор – більшість мереж викупили росіяни ще два-три роки тому, це мабудь була якась системна акція, вони взяли книжки у видавництв и не платять їм гроші, фактично поставивши їх на грань банкрутства. Все це спричиняє не дуже гарні передумови, аби письменники писали, а читачі читали.
– Чи важко саме вам публікувати свою творчість?
– Ні, не важко. У мене є контракт із видавництвом, є ще кожного року дві-три пропозиції, з яких я можу вибирати. Я видавався в «Граните», в «Нора Друк» виходила «По той бік пагорба», але я поки що працюю «Фоліо». Я задоволений, видавництво уважно ставиться до моїх потреб як письменника, ну зрештою є якісь проблеми або робочі питання, але в цілому я задоволений співробітництвом, нормально, вони навіть гонорари платять (посміхається).
– Чи є якісь ідеї щодо наступної книги?
– У мене є ідея роману і я вже почав збирати матеріал. Я хочу написати роман під назвою «Іловайськ». Я вже почав шукати контакти людей, які були там, які живуть там, які вийшли з оточення. Я ще не знаю, який це роман буде. Важко буде написати його, бо багато свідків подій живі і вже дуже багато версій щодо того, хто винен, чому так сталося. Я не хочу писати документальний роман, хто там винен і чому так сталося. Але я хочу написати роман про людей, які там були і чому вони туди прийшли, як склалася їхня доля, хто загинув.
Це велика відповідальність, таку книжку написати. Я вже говорив з кількома людьми, які там були, у них різні точки зору. Не буду з’ясовутати, хто правий, хто винуватий. Я хочу написати гарну книжку про війну, щоб люди, діти наші, онуки прочитали і сказали: «Ці люди – це справжні люди».
– Яка книга є вашою улюбленою?
– Томас Вулф «Чоловік у повний зріст»
– Щоб ви могли побажати студентам-журналістам та журналістам, які вже працюють у виданнях?
– Студентам я хотів би побажати чітко визначитись, чи потрібна їм ця професія чи ні. Для цього обов’язково піти попрацювати в нормальну газету. Бо, як показує мій досвід головного редактора, до якого приходять на практику студенти-журналісти, і я викладав два роки на факультеті журналістиці, більшість студентів абсолютно не уявляє, що їх очікує в професії. Ну і, нажаль, методика навчання журналістів далека від ідеалу. Мені здається, що на багатьох факультетах журналістики в нашій країні навчають журналістів майбутніх зовсім не тому, що їм пригодиться в професії. Люди платять гроші, витрачають час, ідуть в університети, щоб отримати фах, який їм допоможе заробляти на життя. А якщо людина після трьох курсів не в змозі скласти новину на сайт, то навіщо таке навчання, та ще й за такі гроші. А якщо журналіст вже визначився, то побажаю бути чесним, об’єктивним і завжди розуміти, що від тебе багато що залежить і дуже часто це долі людей, тому потрібно завжди, не зважаючи на все, намагатися докопатися до суті події.
Прихильники творчості Євгена Положія на прикінці зустрічі купували нове видання, брали автографи у письменника та фотографувалися з ним. Тож ніхто не пішов незадоволений. А автору можна побажати лише натхнення та цікавих ідей для подальшого творчого шляху.
Автор: Альона Троян
Фото: Ольга Махинько
