З початком російського вторгнення на територію України у 2014 році дрони стали невід’ємною складовою оборонної системи нашої держави та страшною зброю окупантів проти цивільного населення. Чи знали ви, що дрони слугували розвідувальною зброєю не в одній війні та були винайдені понад 200 років тому? З розвитком авіації та радіотехнічних приладів зростала зацікавленість у розробці безпілотних літальних апаратів, головною перевагою яких було те, що людина яка скеровує його знаходиться у відносній безпеці. Чим більше країна цінує життя своїх солдатів, тим більше питання створення БПЛА ставало нагальним та важливим.
Перша згадка про безпілотні апарати під час Італійської революції 1848–1849 рр.
Венеція, на дворі 1849 рік, австрійські війська довгий час тримають в облозі італійське місто, що повстало проти влади Габсбургів. Важкопрохідні рельєфи та міцні укріплення повстанців не давали можливості продуктивно використовувати артилерію.
Саме тоді в артилериста та винахідника Франца Фон Ухатіуса виникла ідея: бомбардувати Венецію з аеростатів, тобто повітряних куль без людей в середині. Важливим було підібрати момент, щоб потоки вітру вели у бік міста та розрахувати час підльоту. На аеростатах були встановлені спеціальні шрапнельні боєприпаси з годинниковим механізмом.
Австрійці влаштовували пробні запуски, а згодом відбувся і масований наліт у якому було використано понад дві сотні аеростатів. Бажаного результату це бомбардування не принесло, через зміну вітру місця призначення досягло лише декілька снарядів. Десятки повітряних куль, що вибухають у небі вразили місцеве населення та оборонців міста й спричинив паніку. Врешті–решт Венеція здалася, хоч і бомбардування першими дронами важливу роль не відіграло.
“Повітряна мішень” у Першій Світовій війні (1914–1918 рр.)
Цей розробник ставив небезпеку для німців під час війни, його двічі намагалися вбити, ви навряд чи чули це ім’я раніше, а він мав усі шанси стати знаменитим винахідником рівня Тесли. Йому завадили характер та непосидючість.
Мова йде про молодого та здібного британський інженера Арчибальда Лоу, який під час Першої світової війни проходячи службу у британському війську зацікавився розробкою безпілотних технологій. Для роботи над проєктом він відібрав до своєї команди 30 людей і вони взялись за роботу. Апарат отримав назву “Повітряна мішень”(“RASTON PROKTON ERIAL TARGET”) компанії “RASTON PROKTON”. Розробка Лоу була схожа на тогочасні біплани, літаки із двома крилами, розташованими, як правило, одне над одним, але без пілотів.
Апарат призначався для тренування протиповітряної оборони Британії та знищення ворожих аеростатів, але перед розробниками ставилось завдання створити радіокерований літак, який міг нести вибухівку і скидати її на поставлені цілі. Випробування довели, що керування літаком дистанційно здійсненні, але війна підходила до кінця, тому фінансової підтримки на втілення проєкту не дали.
Британська “Queen Bee” (1934–1943рр.)
У 1930–х роках до Британії повернулася ідея створення радіокерованих літаків. Спочатку вони призначалися для тренування зенітних військ Королівського флоту у ролі мішеней. Не одна спроба знадобилась інженерам для створення перших літаків–мішеней “DH.82B Queen Bee”, кількість яких до 1943 року налічувала 412 надійних БПЛА.
БПЛА у Другій Світовій війні (1939–1945 рр.)
У 1936 році на Лондонській військово–морській конференції відбулась презентація БПЛА “Queen Bee” на якій був присутній американський генерал Вільям Гаррісон Стендлі. Після повернення на Батьківщину він також загорівся ідеєю створення радіокерованої авіації, зібравши ініціативну групу, яку очолив лейтенант–командер Делмар Фарні вони почали роботу. Очільник групи називає апарат “дрон”, що з англійської означає “трутень”, тим самим показуючи свою повагу британській “Королеві бджіл”.
Відтоді почалась епоха дронів, з початком Другої Світової війни воюючі сторони почали активно працювати над масовим виробництвом БПЛА. Американська армія більше уваги приділяла навчальним мішеням для ППО, одним з актуальніших на той час був “Radioplane OQ–2”. Пізніше у 1943 році було започатковано проєкт “Афродіта”. До бомбардувальних боїнгів Бі–17, які списали зі служби було оснащено вибухівкою і піднято в повітря. На висоті 600 метрів екіпаж боїнгу стрибав з парашутом , а далі літак вів супровід аж до враження цілі. Проєкт виявився невдалим, було створено близько 20 таких літаків і лише 1 раз було нанесено шкоди противнику. Пілотували боїнги–бомби лише добровольці, під час одного з таких вильотів у повітрі вибухнув літак пілотом якого був старший брат майбутнього президента Америки Джозеф Кеннеді.
У Німеччині був схожий проєкт, але більш вдалий — “Бетховен”. До винищувачів знизу кріпився бомбардувальник оснащений 2 тоннами вибухівки, коли літак наближався до цілі винищувач скидав бомбардувальник який уражав її. Третій рейх використав комплекс таких літаків приблизно 250 разів, здебільшого під час висадки в Нормандії проти флотилії союзних військ.
Радянські розвідувальні апарати (1961р.)
СРСР також не пройшов повз розробки БПЛА, після війни було створено надзвуковий дальній розвідувальний безпілотник Ту–123, який призначався для ведення фото– та відеорозвідки, спроєктований на основі літака –снаряда Ту–121 вперше протестований у 1961 році, був знятий з виробництва у 1971 році. З 1979 та до сьогодні на Харківському авіаційному виробничому підприємстві виготовляють багаторазовий оперативно–тактичний розвідувальний апарат Ту–141, оснащується засобами фото–і інфрачервоної розвідки, що дозволяє використовувати його при будь–яких умовах і в будь–який час доби. Посадка літака здійснюється за допомогою парашутної системи, розташованої у хвостовій частині. Сьогодні Ту–141 активно використовується Україною для розвідки та ураження ворожих цілей.
Дрони– Камікадзе (1970– )
Наприкінці 1970–х років виникла ідея створення баражуючих боєприпасів, це безпілотники створені для єдиного польоту , вони здатні тривалий час знаходитись у небі над полем бою поки оператор не дасть команду атакувати ціль, після сигналу дрон летить до неї та підривається . Їх зачинателями вважають проєкт “Delilah”(Ізраїль) та “AGM–136 Tacit Rainbow” (США), хоч останній виявився не дуже вдалим.
Першою масовою моделлю, що пішла на експорт стала ізраїльська “IAI Harpy”, яка призначалась для боротьби з радіолокаційними станціями супротивника. Наразі він перебуває на озброєнні Чилі, Індії, Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини та Китаю. Пізніше на основі цієї моделі було створено “IAI Harоp” призначений для ураження важливих наземних цілей противника, а також ведення розвідки і оперативного ураження малопомітних стаціонарних і мобільних наземних (морських) цілей.
Через високу вартість на “Harpy” у 1980–х їх почали використовувати лише в окремих операціях та під наглядом спецслужб. Ізраїль розробив власний безпілотник відносно дешевший у виробництві, але довготриваліший у використанні. На відмінну від інших дронів він на 7 годин більше міг перебувати у повітря та транслювати відео з поля боя у реальному часі. Вперше він був використаний у 1973 році під час війни Судного дня. Це дало можливість армії Ізраїлю повністю контролювати поле бою та оперативно реагувати на будь–які зміни. До 1982 року країна вже мала свій парк безпілотників, під час Ліванської війни БПЛА розвідали місце дислокації ППО Сирії та спровокували її, після чого було нанесено нищівного удару авіації Ізраїля.
Успіх Ізраїля у виготовлені дронів почав надихати західних партнерів і вже у 1986 році на озброєнні в США з’являється “RQ–1 Pioner”, створений сумісно з ізраїльтянами. Під час операції “Буря в пустелі ” ці дрони допомогли армії США та союзників у розвідці іракських позицій. У 1995 році на озброєнні в американської армії з’явився “RQ–1/MQ–1 Predator”, який чудово продемонстрував свої можливості в Боснії під час бомбардування сербських позицій, а потім і в Афганістані під час ліквідації Осами Бен Ладена у 2000–му році.
Дрони у російсько–українській війні (2014–2023 рр.)
За останні 9 років в Україні значно зріс попит на безпілотні літальні апарати, вони стали невід’ємним інструментом оборонців України у боротьбі з окупантами, вони забезпечують як розвідку та спостереження, так і наносять високоточні удари. Президент фонду “Повернись живим” Тарас Чмута в інтерв’ю Ютуб каналу “Поплава” поділився спогадом, коли він був військовим і волонтери привезли його підрозділу квадрокоптер “Phantom”.
“І один Фантом на весь батальйон (тоді це було багато) повністю змінив підходи до ведення розвідки. Якщо раніше розвідники виставляли спостережні пости, то наявність одного такого коптера дозволила за тиждень польотів повністю змалювати передній край оборони противника з шляхами від’їзду, з приблизним розумінням кількості особового складу, техніки, детально розібратися з підготовкою нових позицій, провести аналіз своїх позицій. Це за перший тиждень польотів. У майбутньому я цим коптером коригував і 120–Й (міномет), і (гаубиці) Д–30 батальйонні. Вся робота цілого розвідвзводу базувалася на основі цього коптера”, – згадує колишній військовий.
Вище згаданий дрон “Phantom” належить до серійного виробництва аматорських квадрокоптерів китайської фірми “DJI”. У 2013 році компанія запустила масовий випуск моделей безпілотних апаратів, які отримали свою популярність завдяки відносно доступній собівартості та легкою системою керування. Передача зображення передавалась на мобільний пристрій користувача та здійснювалось за допомогою Wi–Fi чи власної технології Lightbridge. Вміння злітати та приземлятися у вертикальному положені також є не мало важливим, адже військові дрони злітають за принципом літаків. Сьогодні “DJI” лишається лідером у виробництві дронів, провідне місце наразі займає “Mavic 3”, який має чималий попит серед наших військових. Завдяки камері з якісною стабілізацією та зум ефекту він чудово підходить для розвідувальних польотів та коригування вогню по ворожих скупченнях, українські військові навчились адаптувати літальні апарати, для атак ворожих позицій, а саме скидання на них гранат та мін. Також існують дрони цієї фірми оснащенні тепловізорами, які допомагають з легкістю знайти ворога у темну пору доби. Мінусами цивільних дронів є не довготривалий політ, а саме не менше десяти хвилин, це не дає можливості одразу досконало вивчити ситуацію та легкість зміни курсу літального апарату за допомогою глушителя радіочастот та передача не вірних GPS даних.
Турецькі ударні дрони “Bayraktar TB 2” стали безпілотною зброєю в Україні номер один, саме завдяки цим літальним апаратам на початку повномасштабного російського вторгнення наші військові вправно та успішно виявляли і демілітаризували ворожу армію. Соціальними мережами активно ширились чорно–білі відео з дронів, які так гріли душу українців та дарували віру в українську армію і надію на нашу перемогу. Військова компанія “Baykar Makina” вперше презентувала свій безпілотник у 2014 році. Цей БПЛА отримав цю назву на честь засновника фірми Оздеміра Байрактара, також це слово в перекладі з турецької прапороносець. “Bayraktar” має з велику тривалість польоту, здатний виконувати дистанційно керовані або автономні польоти. Літаки та їхнє озброєння контролюються екіпажем на наземній станції керування, літає апарат на українських двигунах. З 2018 року помпанія почала експорт до Катару, України, пізніше до Азербайджану та Польщі. Вперше про себе гучно заявили у 2020 році, коли турецькі дрони були використані Азербайджаном у війні за Нагірний Карабах. У червні 2022 році популярності додало безкоштовне надання Україні БПЛА, на які в рамках проєкту “Народний Байрактар” за три дні було зібрано кошти на 4 дрони, проте компанія передала бажану кількість своєї продукції безкоштовно, попросивши спрямувати зібрані кошти на потреби свого народу.
Зарекомендували себе безпілотники і вітчизняних приватних компаній, наприклад, безпілотний авіаційний комплекс розвідки та корегування вогню артилерії– “Фурія”. Розроблений у 2014 році київським підприємством “Атлон Авіа”. Назву БПЛА отримав від бійців, які використовують апарат майже з самого початку бойових дій на Донбасі. З початком повномасштабного вторгнення компанія евакуювалась на захід країни, де продовжила виготовляти апарати і надалі. Ці комплекси активно застосовуються на усіх напрямках дій українських артпідрозділів у будь–який час доби. Через активні бойові дії збільшилась кількість пошкоджених комплексів, які наразі ремонтують за лічені дні.
Розвідувальний БПЛА “Лелека–100”, створений українською компанією DeViRo для вирішення завдань з аеророзвідки, патрулювання, картографування місцевості із можливістю передачі оперативної інформації та отримання точних географічних координат у режимі реального часу . До 2018 року виконував роль мішені – російського “Орлана” на якій українські екіпажі вертольотів та наземних підрозділів тренувалися та показували свою готовність до збиття ворожих авіа цілей. 13 жовтня 2018 року в небі над Лисичанськом був виявлений “Орлан–10”, для його знищення був залучений вертоліт Мі–24, який спішно виконав завдання. Прийнятий на озброєння Збройних Сил України в травні 2021 року, а вже у березні 2022 року з допомогою комплексу був знищений російський зенітний комплекс “Бук”.
Не відстає у якості розвідувальний безпілотний комплекс “SHARK”, створений компанією Ukrspecsystems для спостереження та коригування вогню. БПЛА обладнано високонадійним модулем зв’язку та оптико–електронним комплексом спостереження Full HD з 30–кратним оптичним збільшенням і додатковим цифровим зумом. Це дозволяє йому заглибитися у тил противника до 60 км і вести спостереження на відстані до 5 км від безпілотника до об’єкту. Цей апарат запускається за допомогою катапульти та має оперативну дальність до 60 км, здіймаючись на висоту до 2000 метрів. Розробка “SHARK” розпочалась у розпал повномасштабної війни, розпочала льотні випробування менш ніж за пів року.
З 2013 року в експлуатацію армії рф прийшов багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс “Орлан–10”, власного виробництва призначений для ведення спостереження за об’єктами у важкодоступній місцевості. З початком у 2014 році війни на сході України авіація російської армії значно зменшилась, після чого дрони почали оздоблювати гранатами для ручних гранатометів, один БПЛА здатен взяти на борт до 4 боєприпасів. У 2017 році волонтери спільноти InformNapalm і активісти Українського Кіберальянсу здійснили розвідувальну операцію в результаті якої вони отримали контроль над даними та оприлюднили їх. Після 24 лютого 2022 року нашим військовим вдається приземлювати БПЛА та знешкоджувати. Під час деокупації Харківської області до рук українських військових потрапив повний комплект документації зі станцією управління БПЛА “Орлан–10”.
Російський баражуючий боєприпас “Ланцет”, розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Він використовується, як для розвідувальних, так і для ударних завдань, має максимальну дальність польоту, може бути озброєний як осколково–фугасними, так і кумулятивними бойовими частинами. Зазвичай, “Ланцет” застосовують разом з розвідувальним БПЛА типу “Орлан–10”, через те, що бойової частини цього боєприпасу часто буває недостатньо для знищення чи навіть виведення з ладу військової техніки. Для знешкодження цього безпілотника т захисту бойових позицій ефективною є натягнута сітка на певній висоті.
У рф також з’явився свій знаменитий літальний апарат, також закордонного виробництва — це виготовлений Іраном і вперше представлений у 2020 році “Shahed 136” призначений для безпосереднього ураження цілей. Він може нести до 50 кг вибухівки та пролетіти за різними даними від 1000 до 2000 км. 25 серпня 2022 року західна розвідка повідомила, що Росія отримала від Ірану сотні безпілотників. Не дивлячись на те, що Іран так само як і росія знаходиться під санкціями, більшість деталей БПЛА іноземного походження, перш за все американського. З весни 2022 року і до сьогодні іранські “Shahed 136” не перестають наносити нищівних ударів не лише по військових позиціях ЗСУ, а й по цивільній інфраструктурі та будинкам призводячи до великих жертв мирного населення. За час повномасштабної війни наші захисники навчилися збивати ці повітряні цілі, хоч загроза від них не зникла, щоразу ми віримо в Збройні сили України!
Вікторія Іванова
