У квітні 2007-го року Україна разом з Польщею кинула виклик усій Європі, заявивши про свої амбіції та бажання провести головний футбольний чемпіонат. І щоб слова не розходилися з ділом, розпочалася масштабна підготовка до Євро-2012.
За три з половиною роки клопіткої праці, країну облетіло безліч чуток: лунали звинувачення стосовно хабара, завдяки якому українці ніби то отримали тендер на проведення чемпіонату, відбирати Євро збирались через політичну нестабільність в країні. Цікаві здивування зі знаком мінус продовжилися після офіційних розголошень про затрати єврочемпіонату.
Зачаровані цифри підігрівали інтерес суспільства до визначної події. Зокрема, із державного бюджету України за останні три з половиною роки було витрачено понад 20 мільярдів гривень. В 2012 році, за словами начальника управління комунікацій міністерства фінансів Віктора Косарчука, на підготовку буде виділено ще 7,5 мільярдів державних коштів.
За останні 20 років прибуток чемпіонатів Європи збільшився більш ніж у 30 разів. Тому виграють від проведення Євро-2012 і приймаючі сторони, і особливо Європейська футбольна асоціація, яка приблизними підрахунками від продажу білетів, сувенірної продукції, телевізійних трансляцій та спонсорських контрактів, отримає від чемпіонату приблизно 1,3 мільярд Євро. Для самих же приймаючих сторін ніякі цифри чи відсотки не замінять того досвіду, який отримає країна від проведення головного футбольного дійства Європи.
Поки УЄФА ламає голову над майбутніми капіталовкладеннями, українцям вдалося випередити поляків та першими офіційно представити усі приймаючі Євро стадіони. До Харкова та Донецька, приєдналися могутній НСК «Олімпійський» та затишна «Арена-Львів». Церемонії відкриття стадіонів неповторні по-своєму: у Львові – дешево та зі смаком, у Києві – дорого та з розмахом. Не зіпсували загального враження навіть будівельники, які не соромились працювати прямо в день відкриття та під час репетицій топ-персон Шакіри ти Анестейші. Свято вдалося на славу: київська споруда обійшлася країні в 560-585 мільйонів доларів (за розцінками міністра інфраструктури Бориса Колеснікова), «Арена-Львів у 265 мільйонів.
За такої ситуації, варто роз’яснити, навіщо і для кого країна витрачає астрономічні суми бюджету. Чим далі людина знаходиться від спорту та футболу, тим більше не розуміє, навіщо витрачати на це мільярди, коли в країні і без того вистачає проблем економічних та політичних.
Колосальна робота, яка виконується зараз, розрахована на майбутнє держави. Три тижні чемпіонату промайнуть як один день, але справа, доведена до кінця, ідея, яка об’єднала нас як націю, зроблять країну більш відкритою для світу і принесуть впевненість у собі. Підготовка до чемпіонату об’єднала цілі регіони країни, люди на Заході та Сході йдуть разом для спільної мети. Вибудовуються братерські стосунки із сусідами-поляками, робота в одному направленні психологічно згуртувала країни-господарі.
За умов сьогоднішніх реалій, Євро змушує владу, незалежно від політичного забарвлення, витрачати гроші на людей. Автобуси, готелі, гуртожитки, все це залишиться надбанням народу. Треба визнати, що такий обсяг роботи за інших умов країна виконувала б за десять років, а не три. І хто надасть гарантії, що ці мільярди пішли б на суспільну користь, а не чиюсь особисту вигоду. Без Євро гроші б поступово перетворилися на якісь важливі статті бюджету, які потім трансформуються у нерухомість окремих державних діячів та посадовців. Ефективність роботи, пов’язаної з об’єктами Євро полягає хоч в тому, що підсумок її може бачити народ.
Ще один важливий момент грошової інвестиції – це популяризація спорту в країні. Спорт є надбанням будь-якої країни, він потребує щоденного висвітлення, виконує важливі об’єднуючі функції в суспільстві. Соромно зізнаватися, але про Україну на мапі світу часто дізнавалися саме через заслуги українських спортсменів на міжнародній арені. І приємно визнати, що більшість юнаків та дівчат, які починають спортивну кар’єру, мріють повторити або ж перевершити досягнення українських чемпіонів. Молодь, яка росте в прогресуючому демократичному суспільстві, повинна отримувати якісні умови для тренувань, професійно зросту, щоб потім країна привласнювала собі своїх же героїв. Євро дало змогу для будівництва сучасних майданчиків, комплексів, спортивних баз європейського класу. Тим самим подарувавши додаткові робочі місця тренерам, консультантам, а дітям – шанс на здійснення своєї мрії. Пожвавлення будівництва в приймаючих містах дає поштовх для перебудови інфраструктури в інших куточках України, а це може послужити розвитком всієї будівельної галузі.
Проте головний щасливий білет інвестиції під назвою «Євро-2012» – це економічні вигода, яку Україна повинна відчути протягом наступних років. Важливий ефект від проведення чемпіонату відчує на собі туристична галузь. Заробити на Євро, окрім Європейської футбольної асоціації, зможуть рекламісти, таксисти, букмекери, торговці, туроператори, працівники ресторанів, барів та кафе. Всі ті, хто вважає себе людьми із підприємницькою жилкою. В ході підготовки до чемпіонату, українці навчились не чекати іноземних вкладень, а інвестувати самі. Результатом такої роботи послужить покращення іміджу країни в очах європейського гостя.
Відповідальність за довготривалість цього ефекту ляже на плечі представників влади. Сам факт проведення Євро не призведе до позитивних зрушень всередині країни, чемпіонат – це чудовий шанс реалізувати цю можливість. Після фінального матчу, інвестиції швидко почнуть виходити із країни, тому тут важливими стануть політичні та економічні рішення, для їх утримання.
Досвід проведення чемпіонатів Європи та Світу засвідчує, що заходи такого масштабу, як правило, дають довготривалий ефект на економіку та соціальну сферу. Проте не обійшлося тут без виключень. Так, на Євро-2008 в Австрії та Швейцарії, розчарованими залишились представники туристичної індустрії. А після того, як зі змагань вибули країни-господарі, закривали навіть фан-зони для вболівальників, бо інтерес від вуличного колективного перегляду матчів на великих екранах зник повністю.
З проведенням останнього чемпіонату Світу в Південній Африці країна отримала понад 300 тисяч додаткових робочих місць. Як виявилось, були вони тимчасовими, адже по завершенню Мундіалю кількість місць скоротилася майже на мільйон. До того ж, два стадіони, які збудували для чемпіонату Світу-2012, на сьогодні через фінансові труднощі є нерентабельними.
Свій шанс вийти на європейську арену отримала Україна. Розпорядитись ним справа честі та гордості того, хто вважає себе причетним до важливої історичної події. Тому проведення чемпіонату Європи з футболу вимагає максимальної сконцентрованості усіх ланок підготовки, морального духу та підтримки одне одного, щоб НАШЕ «жовто-блакитне-біло-червоне» Євро не перетворилося на механізм сповільненої дії, відлік якого відраховується днями до початку чемпіонату.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Руслан Левицький