В Україні й людям-то не завжди добре живеться. Що вже тут говорити про тварин? Особливо безпритульних.
Протягом багатьох років існування Української держави проблему скорочення чисельності бродячих вирішували методом їх відстрілу й умертвління. Всі давно звикли до того, що це нормальний спосіб контролювання їх чисельності. Гуманність цього методу ніхто не обговорював, та й інших способів теж не шукали. Ні про які притулки й програми мови не велося.
Так само повністю була відсутня робота з власниками тварин у сфері їхньої відповідальності по відношенню до придбаних домашніх улюбленців. Повна відсутність контролю з боку закону й безкарність власників породили проблему в будинках і квартирах, а потім вона плавно перекинулась з викинутими тваринами на вулиці міст, де вирішувалася холоднокровним і жорстоким способом. Беззахисні знищувалися у величезній кількості, по 10-20 тисяч щорічно протягом десятиліть. А головне, що у людей сформували вкрай негуманне ставлення до живих істот. Тому ми на багато десятиліть відстали від інших країн у вирішенні цієї проблеми.
У лютому 2006 року був прийнятий Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Місцева влада прийняла інше рішення – присипляти бродячих псів за допомогою отрути – детилина. В середині 2007 року в зв’язку із браком бюджетних коштів бездомних тварин перестали присипляти. Однак відловлювати й відправляти їх у притулки місто сьогодні теж не може. Причина – 40 тисяч безпритульних тварин. У Запоріжжі ж існує тільки один притулок, створений у 2009 році, і розрахований він лише на 50 місць.
Для порівняння, за попередніми даними в місті налічується приблизно від 30 до 50 тисяч безпритульних тварин. Офіційний підрахунок проводиться тільки в Києві та Одесі. До літа міська влада Запоріжжя планує закінчити оформлення всіх необхідних документів і почати будівництво нового притулку для безпритульних тварин, розрахованого на 400 собак і кішок. За інформацією прес-служби Запорізької міськради, притулок розташують на вул. Базова. Він матиме площу в 1,7 га. Але й це не врятує ситуацію, адже з кожним днем тварини-бродяги все більше заповнюють вулиці міста.
Можна чекати, поки абстрактні сили в особі держави вирішать проблему захисту тварин – обігріють, нагодують, знайдуть оселю, захистять від жорстокості. Можливо, комусь пощастило народитися в країні, де пересічному громадянину не потрібно вирішувати глобальних питань життя в суспільстві. Комусь, але не нам.
Де вихід? Поки не буде створена комплексна державна стратегія, система законів і механізмів їх реалізації, доля тварин залежить від пересічних громадян – нас з вами. Варіантів відповіді безліч. Наприклад, простерилізувати або утримувати від зв’язків своїх домашніх улюбленців, якщо вони не використовуються в плановому розведенні. Адже лише кожна п'ята тваринка, яка з'явилася на світ, комусь потрібна. Інші ж виявляються зайвими і різними шляхами поповнюють ряди безпритульних.
Ставши свідком жорстокого поводження з твариною, не проходь байдуже повз – зупини, присором, повідом в правоохоронні органи. Наша байдужість найчастіше є мовчазною згодою з жорстокістю.
Якщо ж ви, в принципі, байдужі до тварин або вони викликають у вас роздратування, то хоча б не штовхайте ногою зайвий раз безпритульного кота або собаку.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Саченко
