Шлях України до незалежності був довгим та тернистим. Саме сьогодні, 28 червня, але 16 років тому внаслідок складного конституційного процесу український народ та, власне, Україна отримали свою нову Конституцію. Ця безумовно важлива історична подія ознаменувала завершення ще одного етапу творення незалежності, а саме: становлення національної правової системи та створення правової платформи для суверенної держави.
Нова Конституція вже незалежної України враховує світові та вітчизняні тенденції конституційного будівництва. Вона є Основним Законом держави й визнається актом вищої юридичної сили, тобто саме на основі Конституції та її норм створюються інші закони й нормативно-правові акти.
Проект майбутньої Конституції був поданий на розгляд парламенту, який аналізував його протягом трьох місяців, ще у лютому 1996 року. Спеціально створена комісія на чолі з нардепом Михайлом Сиротою, враховуючи й компілюючи думки різних фракцій, винесла остаточний варіант Основного Закону держави на затвердження. Конституція приймалася постатейно, тобто за кожну статтю голосували окремо. Ухвалення Основного Закону тривало всю ніч. І на ранок український народ отримав ту Конституцію, за якою живе й досі.
Фактично учасники конституційного процесу пройшли сім кіл пекла, допоки нарешті дійшли згоди. Нині ж Конституція складається із Преамбули та 15 розділів, які вміщують у себе 161 статтю.
Напередодні Дня Конституції ми вирішили поспілкуватися із кандидатом юридичних наук Олексієм Богашовим щодо того, як він із експертної точки зору оцінює Основний Закон держави.
– Олексію, розкажіть, будь ласка, про переваги та недоліки Конституції України.
– Документ викладений згідно з основними міжнародними стандартами написання конституцій. Порядок прийняття відповідав світовим тенденціям. Основним недоліком загальної процедури прийняття Конституції, однак, була відсутність її ратифікації на всеукраїнському референдумі. Загалом Конституція України ввібрала в себе основні тенденції забезпечення прав людини. Позитивною стороною цього документу є наявність у ньому достатньо великого обсягу статей, присвячених основним правам та свободам людини й громадянина. Недоліком Конституції, на мою думку, можна вважати відсутність системного зв’язку, зокрема у Розділі II («Права, свободи та обов'язки людини і громадянина») між основними правами та свободами й механізмами їхнього забезпечення, а також у статтях, що стосуються Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Президента, Прокуратури тощо.
– Українська Конституція вважається однією із найдемократичніших у світі. Прокоментуйте цю думку.
– Це дуже суб’єктивна оцінка, тому що демократичність конституції визначається через два фактори – через її зміст та через прив’язанність конституції до реальності. Тобто конституція може бути юридично досить позитивним документом, але фактичне її виконання не відповідатиме тому, що написано. Як на мене, оцінюючи Конституції України, ми мусимо в першу чергу оцінювати її юридичний зміст (він позитивний), проте щодо дотримання та виконання, тут виникають сумніви з приводу її демократичності.
– Що Ви можете сказати щодо суперечностей у змісті Конституції України?
– У Конституції України насправді дуже рідко зустрічаються відкриті суперечності в тексті. Якщо оцінювати Основний Закон із юридичної точки зору й заглиблюватися у її положення, то виходить, що деякі норми існують самі по собі і не повинні виконуватися. Наприклад, розглянувши Статтю 8 «В Україні визнається і діє принцип верховенства права», а потім звернувшись до основних завдань, які стоять перед Прокуратурою, стає незрозуміло, чим же займається Прокуратура, а також яке співвідношення принципу законності та принципу верховенства права. Досить примарними є норми, що передбачають право українського народу на управління державними справами.
– Що, на Вашу думку, потрібно змінювати в Конституції у першу чергу?
– У Конституції України звісно ж є деякі юридичні проблеми, які варто міняти. Вони стосуються дисбалансу гілок влади, який був закладений у 2004 році. І якщо говорити про реформу Конституції, то тут слід мати на увазі реформування тексту Основного Закону та реформування порядку реалізації конституційних норм. Значну увагу варто приділити реформуванню повноважень гілок влади, зменшенню переобтяженої системи стримань і противаг, збалансуванню та спрощенню системи державної влади, глибше прописати положення, що стосуються коаліцій та депутатських фракцій, опозиції, тіньового уряду тощо.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Катерина Полякова
