Немає жодної людини, яка б за своє життя жодного разу не сказала, що національна мова для держави – це дуже важливо. Але постає питання, чому про це тільки говорять? Чому якщо вона настільки важлива, більша половина наших громадян розмовляє російською? Чому українці не відчувають духу рідної мови? У світових рейтингах щодо краси мови українська займає друге місце після французької. Іноземці, коли чують українську, захоплюються нею. Чому ж люди, для яких українська є рідною мовою, нехтують нею? Чому ми самі вбиваємо свою самобутність, бо без народної мови немає і самого народу, як такого! Наші пращури перевернулися у труні по декілька разів, бачачи, що зараз відбувається вже на вільній Україні та як люди нехтують рідною мовою, за яку боролися тривалий час в історії.
Якщо казати чесно, то складається враження, що українцем бути немодно, а як ми знаємо, те, що немодно, вороже сприймається людьми. А що формує громадську думку, що нав’язує нам будь-які канони, що ми бачимо, чуємо, дивимося, у чому ми живемо? Так, у інформаційному медіа просторі. І саме йому ми можемо сказати велике українське «дякую» за всі негаразди, що кояться з мовою. Починаючи від наболілого, штучно створеного ЗМІ мовного питання, що є основним гачком провладної партії, на який потрапляють люди. Вся ця істерія з приводу заборон стосовно російської мови немає жодної підстави. Особисто я була на Рівненщині, там спілкуються винятково українською мовою, а я говорила російською. На мене ніхто косо не дивився!
Мало того, що мас-медіа пропонують нам українську мову як непотрібну. А найголовніше – ті видання, фільми, книги, що говорять з читачем чи глядачем українською, дуже часто несуть неправильну мову, не нормативну, не літературну (звісно, якщо це не зумовлене стилем висловлювання чи авторським задумом). Давайте уявимо картину: школяр не знає, як правильно писати якесь слово, і у час, коли прочитати статтю в Інтернеті є набагато простішим, ніж взяти до рук словника, цей школяр вірить авторитету того чи іншого видання і пише замість «відчувати» слово з помилкою «віТчувати» тільки тому, що так було написано журналістом. Я думаю, подальшого роз’яснення ця ситуація не потребує…
Мистецтво володіти словом чи не найбільше повинно розкриватися у засобах масової інформації, зокрема, на радіо чи телебаченні, які пов'язані з «живим» мовленням. Так, звісно, ключове слово тут «повинно», але в українському ефірі працюють ті ж самі люди, українці, а як я зазначала вище, українцем бути немодно.
Ясна річ, до журналіста підвищені вимоги, але якщо подивитися з людської точки зору, можна зробити висновок, що людина, яка в побутовому житті не розмовляє українською, не може сісти перед камерою та говорити чистою літературною мовою.
Сприйнятті мови у ЗМІ залежить і від ставлення людини та соціуму до того ж ЗМІ. Якщо ставитися до журналістів не як до еталону, а як до корисного ресурсу, завдяки якому можна дізнатися багато чого нового, то й вимоги до працівників мас-медіа стають нижчими. Та йвзагалі, будь-яку отриману інформацію треба ділити на два та перевіряти, навіть якщо це стосується мови. Є багато інших інстанцій, які повинні опікуватися та допомагати говорити чи писати нормативною літературною мовою, крім ЗМІ.
Особисто у мене є думка про те, що українців та слов’ян винищують як вид. Відбираючи не тільки правильну, але й будь-яку українську мову, запускаючи у народ дух порнографії та поширюючи принцип «без морального принципу». Відтак виходить, що мас-медіа – це взагалі злочинці й кожного працівника ЗМІ треба саджати до в’язниці, спираючись на різні статті Кримінального кодексу.
Моя пропозиція така: коли бачиш по телевізору диктора, який обмовився, сказав слово з невірним закінченням, поставив невірний наголос, просто згадайте, що це не «розмовляюча голова», а в першу чергу – людина, в якої є родина, проблеми, яка повинна виконувати свою роботу та доносити до вас інформацію. Подумайте, можливо, й ви нещодавно помилялися на своїй роботі?! Я впевнена, що таке було, бо помиляються всі. Я не виправдовую тих, хто робить помилки. Так, вони несуть специфічний рівень відповідальності і мають якомога більше розумітися в мові, але ж прошу бути толерантними і не підписувати вирок тим, хто один раз помилився, бо помиляється кожен.
P.S. Ну, а якщо ви маєте страх, що ваша дитина підпаде під руйнівний вплив неграмотного диктора, то просто дивіться телевізор разом з дитиною! До речі, теж саме віднедавна треба робити й коли показують мультфільм, наприклад, «Ну, Погоди!».
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Маргарита Доценко
