Наприкінці минулого сторіччя в Європі почався перехід на цифрове ефірне мовлення, а вже на початку нинішнього цей перехід набув стихійності. Постало питання як поставити процес переходу на міждержавну координацію. Своєрідним рішенням проблеми стало укладання міжнародної угоди «Женева-2006», яку Україна також підписала. За умовами угоди наша держава зобов`язалась припинити аналогове мовлення та до 2015-го року повністю перейти на «цифру».
Ліцензію провайдера багатоканальних цифрових мереж в Україні отримало маловідоме ТОВ «Зеонбуд», яке тепер зобов`язане забезпечити цілодобове мовлення 28 загальноніціональних та 4 місцевих і регіональних каналів на кожній території. Враховується не тільки кількість цих каналів, а й якість зображення. За розрахунками того ж «Зеонбуду», на території України покриття сигналом сягає 95 відсотків. Задля досягнення такого показника створили передавачі на місцях, у Запорізькій області таких передавачів п`ять.
Однак, аби насолоджуватися благами цифрового мовлення, користувачам-глядачам необхідно придбати спеціальні приставки-перетворювачі сигналу, котрі називають топ-сет-бокси. На сьогодні приймати сигнал цифрового ефірного телебачення можуть лише моделі TRIMAX TR-2012HD, STRONG SRT 8502, STRONG SRT 8500. Ці приймачі – задоволення не з дешевих. Можливо, для когось сума в півтисячі гривень і «підйомна», але для когось – це великі розтрати.
Для підтвердження ціни тюнерів ми попрямували до магазинів техніки Запоріжжя. З двох десятків відвіданих магазинів лише половина продає цифрові приймачі. Стосовно цінової політики: вартість моделі STRONG – від 520 до 540 грн, за TRIMAX треба викласти трохи більше – від 570 до 600 грн. Обидва приймачі відповідають вимогам, що висувають оператори цифрового телебачення. Єдина різниця між тюнерами – зовнішній вигляд та блок живлення (у STRONG – внутрішній, а в TRIMAX – зовнішній), решта функцій однакові.
Проте більшість магазинів пропонує лише якусь одну модель, іншу ж можливо придбати тільки на замовлення. Середньостатистичний покупець навряд чи буде чекати довго, а придбає те, що є на прилавку. До речі, деякі магазини пропонують послугу підключення, яка коштує 99,9 грн. Прилад можна налаштувати й самостійно – на сайті Держкомтелерадіо розміщена інструкція з підключення тюнера.
Продавець-консультант одного з магазинів розповів, що аби мати всю інформацію про роботу цифрового приймач, перш за все, купив і собі такий: «Самостійно все налаштував і тепер насолоджуюся «цифрою», щоправда каналів поки 26, замість обіцяних 32-х. Та головне тут не кількість, а якість сигналу», – запевнив продавець.
Варто зауважити й те, що у Держбюджеті на цей рік закладено більше 350 млн. грн. на придбання приймачів для малозабезпечених громадян. За підрахунками виходить, що українці безкоштовно отримають близько 700 тисяч топ-сет-боксів, серед яких частка запоріжців складає 35-40 тис. приладів. На всіх коштів не вистачить, тому влада зізнається: буде діяти за принципом «хто дізнався, той і подивиться».
З першого квітня й до першого липня працівники Управління праці та соціального захисту сформували списки городян, які можуть безкоштовно долучитися до цифрового телебачення. До переліку потрапили інваліди першої та другої груп, малозабезпечені сім`ї, інваліди війни усіх трьох груп, особи, які виховують дитину-інваліда, а також сім`ї, що отримують субсидії на оплату житлово-комунальних послуг протягом опалювального сезону 2011-2012.
Ми вирішили дізнатися, скільки ж запоріжців наразі отримали безкоштовні приймачі. Для цього звернулися до Управління праці та соціального захисту міської ради Запоріжжя, де нас уважно вислухали й направили до районного управління, пояснюючи, що розповсюдженням тюнерів займалися безпосередньо на місцях. Районне управління знову ж таки відправило до міського, запевнивши, що не володіє достатьною інформацією. Так нас «футболили» разів зо п`ять, поки не пояснили, що в них «немає зворотного зв’язку», тобто отримав приймач – дякуй, а чи працює він – це вже твоя справа.
Уявімо ситуацію – кепський або взагалі відсутній сигнал. Як діяти споживачу, спираючись на свої права? Читали-крутили Закон України «Про захист прав споживача», але ніяких прийнятних практичних дій, враховуючи специфіку послуги, в документі так і не знайшли. Звичайно, є окремі інституції, що захищають права споживачів. Хоча масові скарги на поганий сигнал – це реалії навіть не завтрашнього, а післязавтрашнього дня. Панікувати люди почнуть лише тоді, коли відключать аналогове мовлення й усі проблеми одразу ж «виповзуть» назовні.
Фото: www.kznportal.ru
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Олена Русінова
