Тихо, мирно і спокійно існує бізнес у сфері надання роботи. Часто такі фірми живуть та отримують заробітну плату за рахунок самих безробітних. В Запоріжжі це, не завжди чесне ремесло, теж розвивається.
Збирати ручки. Не так вже й важко, а в місяць можна заробити близько 1500 грн. До того ж, працювати можна вдома, коли і як – вирішуй сам. «Непогані умови», – скаже кожен другий середньостатистичний житель Запоріжжя. Так подумав і Петро Васильович, коли знайшов подібну пропозицію роботи в запорізькій газеті рекламних оголошень. Звернувся – і за кілька днів чоловік мав договір із фірмою, про обов’язки юридичної та фізичної особи. За потенційну роботу він сплатив внесок – 200 грн. В офісі пообіцяли протягом кількох днів привезти ті самі ручки, попросили, щоб Петро Васильович не турбувався, а потім… зникли. Коробки із ручками чоловікові так і не привезли.
n: justify;”>
Механіка проста: людина приходить, погоджується на одну із вакансій, яка на цей момент вільна, і, віддаючи задаток від 200 до 300 грн., підписує договір. Дівчата в офісі обіцяють, що за кілька днів кур’єр привезе матеріали й можна буде розпочати роботу. В результаті – ані ручок, ані грошей клієнт фірми не має.
Гроші не бумеранг, назад не повернуться
Такий заробіток, правда, на свою користь, в свій час пропонувала фірма «АРБАТ». За даними Єдиного Державного Реєстру, вона зареєстрована у Вінниці в 2011 році. Зараз слідів роботи фірми в Запоріжжі немає, якщо тільки вона не продовжує працювати під іншою назвою.
Промоніторивши кілька видань та сайтів із оголошеннями про роботу, ми натрапили на аналогічне повідомлення про роботу від фірми «Успех», що знаходиться в центрі міста на вул. Патріотичній, 56.
В телефонній розмові нас попросили взяти з собою 300 грн. і паспорт. Вже наступного дня ми попрямували влаштовуватися на роботу. Приміщення так званого офісу виявилося не дуже презентабельним: два дерев’яні столи, на них кілька аркушів паперу та ручка, жодного комп’ютера, сейфа, охоронця теж немає. Співбесіду чи пояснювальну бесіду з нашою журналісткою проводила молода дівчина, яка розпитувала, чим би хотілося зайнятися. При цьому вона постійно наголошувала, що кількість працівників обмежена й треба погоджуватися на те, що є. В той же час за сусіднім столом з такою ж активністю вмовляли дати задаток хлопця. Він, підписавши договір, гроші віддав. Коли ми за кілька хвилин підійшли до юнака вже на вулиці, він із упевненістю сказав, що протягом десяти календарних днів йому привезуть ручки і повернуть заставу в розмірі 200 грн. Взявши контактний номер Пилипа (ім’я змінене), ми вирішили почекати до останнього дня. Звичайно, через п’ять, сім і навіть десять днів ніяких ручок хлопцеві не привезли. Так ми натрапили на «побратимів» «Арбату». Цікавим моментом у цій справі є повна ідентичність договорів, які підписали Петро Васильович та Пилип.
Цей папір не дає жодних гарантій виконання обіцяного. Як пояснив нам правозахисник Ігор Зубко, в цьому випадку договір стосується виключно інформації, а про обов’язки працевлаштування там не говориться. «Договір можна вважати виконаним, якщо замовнику надали певну інформацію, навіть недостовірну, й ту, яка не допоможе знайти роботу. Пункт про оплату теж сформульований досить хитро та завуальовано. Це не оплата роботи, а реєстраційний внесок, який не повертається навіть через суд. Тому що він береться не за виконання роботи, а за сам факт реєстрації. А як ми зрозуміли, факт реєстрації відбувся, тому все законно, – проаналізував текст договору юрист. – Крім того, проблема є й з пунктом 6.2.9, в якому говориться: «у випадку виникнення недоліків по місцю знаходження вакансії одразу ж, не пізніше двох календарних днів після одержання направлення, повідомити про це Виконавця телефоном. В разі невиконання цієї умови претензії Виконавцем не приймаються». Тут встановлюється умова, яку неможливо підтвердити. Навіть, якщо людина подзвонила за вказаний період, довести, що вона виконала умову в більшості випадків буде практично неможливо. Тобто норма, яка нібито захищає замовника послуги, насправді дозволяє зловживати виконавцю».
До речі, започаткувати такий вигідний бізнес зовсім неважко, і, головне, недорого. Для реєстрації приватного підприємства знадобиться витратитися лише на реєстраційний збір (який збирають «Арбат» та «Успех» у вигляді задатку – 200 грн.) у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 34 гривні. Далі ніяк не обійтися без приміщення – офісу, це коштуватиме в середньому від 4 500 до 6 500 гривень на місяць, плюс два столи – це біля 1 600 гривень, якщо вони не «б/у», і два стільці по 300 гривень кожен. Всього приблизно 7 234 гривні. Виходить непоганий бізнес економ-класом, доступно кожному.
«Бізнесмен» чи жертва?
Чому люди ведуться на такого роду афери. Із відповіддю нам допоміг практикуючий психолог-соціолог Олександр Жук. (Фото) «На мою думку ті люди, які шукають собі такого роду заробіток – або студенти чи пенсіонери, або люди, яким у житті дуже тяжко з психологічної точки зору. Як правило, роботодавці «грають» саме на відчаї людей, використовують агресивні техніки маркетингу, намагаються швидко заговорити клієнта, надати йому якомога більше інформації, змалювати картину радості та доступності щастя і грошей, – говорить Олександр. – Також впливає на людську психіку атмосфера, в якій відбувається прийом на роботу: мінімалізм у меблях, звичайні дівчата-роботодавці (як правило, дівчата, бо вони викликають більше довіри), ніхто з шахраїв не посадить людину в атмосферу розкоші, бо тоді вона закриється і буде не здатна підпадати під вплив такого своєрідного «зомбування» з боку роботодавця».
Ми звернулися із запитом про наявність кримінальних справ на фірми, які займаються обдурюванням, про наявність судових рішень у подібних справах та скарги постраждалих, також про методи покарання шахраїв до Запорізького облуправління міліції. У відповідь ми отримали телефонний дзвінок, в якому прес-секретар Світлана розповіла, що на разі заведена всього одна кримінальна справа за статтею «Шахрайство» на фірму «Люкс» за адресою вул. Трегубенко, 8. Справа знаходиться в стадії розслідування приблизно з лютого 2012 року.
Взагалі люди дуже рідко звертаються у правозахисні органи після таких випадків. Та їм, практично, і немає сенсу, адже договори, які вони підписують, складені на диво грамотно. Крім того постраждалим просто соромно розповідати комусь про те, що з ними сталося.
Довідка «Порогів»
Аби не стати одним із постраждалих, важливо бути проінформованим. Корисні поради з цього приводу погодилась нам дати практикуючий психолог, радник та психоаналітик Людмила Субота:
1. Пам’ятайте, що Ви не єдина людина з такою проблемою, Ви не самотні.
2. Думайте про те, що будь-яка складна життєва ситуація – це певний досвід, не треба засмучуватись.
3. Зрозумійте, роботодавці, що хочуть Вас ошукати, – тонкі психологи, їх вчать, що, як та коли треба сказати, щоб мати вплив на людину.
4. Коли йдете працевлаштовуватися, заспокойтесь, розслабтесь. Крокуйте до своєї мети без установки: «Отримати гроші за будь-яку ціну.»
5. Все, що відбувається з Вами на співбесіді, сприймайте спокійно.
6. Не думайте про свої проблеми, залиште їх удома, за закритими дверима, думайте тільки про Вас та Вашу можливу роботу.
7. Не бійтеся аналізувати, оцінювати, ставити недоречні запитання роботодавцю. Це Ваше право!
8. Коли Ви вже прийняли рішення влаштуватися на запропоновану Вам роботу, то не кваптеся, скажіть, що Вам потрібен час для осмислення та міркування. «Переспіть» з інформацією, яку отримали, а тоді вже приймайте рішення.
9. І в жодному разі, якщо сталося щось погане, не займайтеся «самоїдством» – це не призведе ні до чого, тільки зробить гіршим Ваш стан.
10. Пам’ятайте: що зроблено, то вже зроблено. Це й має назву – «досвід».
Заголовне фото: tsn.ua
Матеріал створено в межах проекту «Cтворення мультимедійної лабораторії для отримання навичок роботи з мультимедійними інструментами журналістами-початківцями» в рамках програми «Засоби масової інформації» за підтримки міжнародного фонду «Відродження».
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анастасія Кучер, Лілія Ніколаєвська, Маргарита Доценко, Світлана Давиденко, Кароліна Варава, Анастасія Біла
