Буденний вечір, гуляємо з подругою вулицями міста. «Цигарки вдома забула!», – жаліється подруга. Несила стримувати згубне бажання, Юля вирішує їх купити, хоч вдома й лежить майже ціла пачка.
Підходимо до найближчого кіоску. Продавець відмовляється відпускати нам цигарки: мовляв, паспорту немає, та й до того ж нещодавно в неї «були неприємності з цього приводу»…
Хіба лише тільки коли відчують на власній шкурі, продавці відмовляються продавати алкоголь та тютюнові вироби без наявності документів? Як перевіряють вік: на око, чи все ж документи вимагають? І чи часто в запорізьких торгівельних мережах можна купити алкоголь чи тютюн неповнолітнім? Ми вирішили знайти відповіді на ці запитання.
ВІД КОЖНОГО – ПО СОВІСТІ, НЕ КОЖНОМУ – ПО ПЛЯШЦІ
Перелік торгових точок, до яких треба було завітати, ми підібрали ретельно: супермаркети з центральних вулиць й ті, що розташовані у звичайних дворах, великі гіпермаркети. Віталій, який погодився допомогти нам у розслідуванні, підходив ідеально: на вигляд років з 18-ть, а, насправді, й 16-ти немає.
План дій ухвалили такий: Віталій намагається придбати пляшку пива, на запитання щодо віку відповідає, що йому вже є 18-ть, а документи, які це підтвердять, забув вдома. Якщо нашому неповнолітньому таки вдасться купити алкоголь – підходимо та цікавимося про мотивацію продавця. Далі – діємо за ситуацією.
Перший супермаркет – «Сільпо» з універмагу «Україна» – і, як то кажуть, «перший пішов!». Касир пробила Віталію пиво, лиш запитавши, чи є йому 18-ть. Ствердна відповідь за відсутності будь-якого документа не змусила дівчину зробити ануляцію чеку. На всі наші «чому?» касир Ірина Сабліна повторювала, що «перевелася з іншого магазину і тільки-но почала тут працювати». За хвилину Ірина все ж визнала, що скоїла помилку.
«Ми проведемо з нею бесіду та повідомимо про це адміністрацію», – запевняла нас старший касир Наталя Задніпровська. А тим часом касир швидесенько анулювала чек і повернула гроші, позбавивши нас доказів адміністративного правопорушення.
Журналісти «Порогів» з’ясовують ситуацію з продажем алкоголю неповнолітнім
Ми вирушили до гіпермаркету «Амстор», що на проспекті Перемоги, 64. Касир Анна Кузнєцова не повторила помилки своєї колеги з «Сільпо», категорично відмовившись продавати Віталію алкоголь. Так само вчинили і Олена Сидоренко та Маргарита Муха, касири супермаркету «АТБ №621» та гіпермаркету «АШАН» відповідно. Натомість Анастасія Янчук з «АТБ №295» та Євгенія Сатлікова з «Сільпо», що по вулиці Українській, під час продажу звернулися за консультацією до охоронців магазинів, мовляв, «на твою думку йому є 18-ть?». Та, зрештою, пиво Віталію не продали й вони.
Цікава реакція двох останніх касирів змусила нас звернутися до знайомого торгівельного працівника. Чи з власних роздумів касири питають поради в охоронців? І що взагалі їм говорить адміністрація стосовно продажу алкоголю та тютюну неповнолітнім?
ХТО ВИНЕН І ХТО ПЛАТИТЬ?
«Звичайно, що адміністрація вимагає дотримуватися законодавства – порушувати закон просто невигідно, – пояснила знайома продавець. – Санкції нараховують по-різному, десь близько 1500 гривень в середньому. Штрафують підприємця (власника торгової точки – прим. авт.), а вже він може вимагати цю суму від винного касира. На так звані «алкогольні каси» зазвичай ставлять лише перевірених людей, з досвідом».
За словами касира, останнім часом почастішали перевірки супермаркетів правоохоронними органами. І, дійсно, офіційна статистика Державної податкової служби України повідомила про ануляцію у першому кварталі 2012 року 309 ліцензій на роздрібний продаж алкоголю та тютюну по Україні загалом. В порівнянні з аналогічним періодом минулого року – майже в чотири рази більше. На жаль, статистики по Запоріжжю ми так і не знайшли…
ЗА ПЛЯШКУ – СПАЛЮ!
На вулиці Наукове містечко, що на о. Хортиця, мешканці трьох п’ятиповерхівок живуть доволі скромно. В їхньому розпорядженні лише один магазин із двома відділами та маленький кіоск.
Продаж алкоголю та цигарок у цих торгівельних закладах неповнолітнім суворо заборонений, а найбільш серйозно і принципово до цього ставиться баба Зіна – продавець зі стажем. Доказом її чесного імені є такий сумний випадок: у 2006 році, взимку, до кіоску підійшли троє 12-річних хлопчаків. Довго вмовляли жінку продати їм дві слабоалкоголки та одне пиво 0,5, але все безрезультатно. І ось, дочекавшись, поки кіоск закриється, вони його підпалили. За словами продавця, цих хлопців вона бачила вперше у житті, тобто вони не місцеві. За свідченнями одного з мешканців Наукового містечка, саме цих хлопців він бачив поряд із кіоском перед тим, як його підпалили.
Кримінальну справу не порушили. Можливо, тому що хоч вулиця й маленька, та за свою репутацію хвилюється.
Багатостраждальний кіоск
Аналогічна ситуація трапилася ще через три роки через те, що малолітнім особам не продали цигарки. Після цього багатостраждальний кіоск значно зменшив свій асортимент алкогольних напоїв, а тютюнові вироби не продає взагалі.
І ТЕБЕ ВИЛІКУЮТЬ, І МЕНЕ ВИЛІКУЮТЬ
Проблема дитячої алкогольної залежності нині не є новиною. Щоб прокоментувати її, ми звернулися до дитячого психолога, кандидата педагогічних наук Ірини Харлан: «Дитячий алкоголізм на сьогодні є проблемою актуальною та, мало того, не вирішеною. У моїй практиці був не один випадок, коли доводилося працювати з такими дітьми, і робота з ними видавалася найскладнішою. А чому? Тому що діти є емоційно вразливими і треба спілкуватися з ними вкрай обережно, щоб не травмувати їхню тонку психіку. Адже пити починають не від щасливого життя. В основному причинами пияцтва серед молоді та дітей особливо є так зване «бажання анти-дійсного», тобто втеча від тяжкого життя у неблагополучних родинах, де батьки б’ють своїх дітей, знущаються над ними, кривдять та принижують. Це діти з покаліченою нервовою системою, це діти, які раніше строків перестають відчувати себе дітьми, їх перестають цікавити іграшки, солодощі, ігри з друзями. Розпач примушує нещасних тікати з дому – ось чому, до речі, так багато безпритульних. Тут одна причина – неправильне виховання, відсутність любові у родинах, – розповіла Ірина Харлан. – Як людина, перш за все, я намагаюсь при розмові з такими дітьми налагодити контакт, а це не так просто. Вони нагадують мені їжачків, які бояться й стороняться кожного, думають, що будь-хто може їм зробити боляче. Також я ніколи не використовую метод «наїзду», не повчаю, як треба робити, а як не треба, адже від цього користі мало. Моя справа – показати дитині, що є інше життя, допомогти їй вийти з того замкненого кола, у яке її загнали обставини. Наступний крок – це бесіда з батьками. Звісно, коли я працюю з сиротами, про це не йдеться, але в інших випадках я працюю за два етапи: як з дитиною, так і з тими, хто є її опікунами».
КОЖЕН РАЗ ЯК ПЕРШИЙ
Відповідно до Адміністративного кодексу України (а саме – статті 156), «…продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років» тягне за собою накладання штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак цікаво те, що за повторні порушення посилення санкцій не передбачене, як це робиться за низку інших злочинів того ж таки адміністративного кодексу.
Заголовне фото: rzn.mk.ru
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Євгеній Рахманов, Анастасія Гашенко, Катерина Дарна, Лідія Степаненко, Альона Мєсьянінова, Андрій Вавілов
