Воротар київського «Динамо» та збірної України, молодий, але дуже талановитий футболіст Максим Коваль розповів «Порогам», які дівчата йому подобаються та з чого починається його день.
– Максе, в дитинстві ти займався гімнастикою й плаванням. Як гадаєш, чи є користь для футболу від цих видів спорту?
– Звичайно. Завдяки гімнастиці зміцнюються м'язи ніг, розвивається стрибучість. Плавання додає організму витривалості.
– Коли зрозумів, що футбол стане твоєю професією?
– Коли став на ворота. На початку свого футбольного шляху я був польовим гравцем.
– Хто з воротарів є для тебе кумиром?
– У мене таких двоє. Це Ігор Акінфєєв та Ікер Касільяс.
– Що обов'язково має бути присутнім у воротаря від природи, а що можна виробити?
– Все можна виробити. П'ять відсотків таланту, а 95 – працьовитість. Ось така формула успіху. Від природи має бути бажання вчитися.
– Інтуїція для воротаря обов'язкова?
– Вона не завадить. Не тільки в спорті, але й у житті. Наприклад, коли переходиш дорогу, а підсвідомість говорить: «Не йди!». І раптово на червоне світло летить машина. Я завжди ходжу тільки на зелене світло!
– Як тебе, зовсім юного, прийняли зрілі гравці «Динамо»?
– Чудово! Підказують, підтримують, ніколи не сварять.
– Над чим на тренуваннях працюєш індивідуально?
– Над усім. Кожному компоненту воротарського ремесла приділяю увагу. Одним більше в один тиждень, іншим – в інший. Треба постійно вдосконалюватися.
– Із чого починається день для Максима Коваля?
– Прокидаюся, йду чистити зуби, снідаю й збираюся на тренування (посміхається, – авт.).
– Що тебе захоплює в дівчині?
– Вона повинна бути спортсменкою й бажано високою. Звісно, з гарною фігурою та милим обличчям.
– Відомо, що ти дуже самокритичний …
– Кожен гол – наслідок чиєїсь помилки. Найчастіше саме воротаря. Він знаходиться на останньому рубежі, всіх бачить і може підказати захисникам, як краще зіграти. Принаймні, допомогти їм вибрати правильну позицію.
– Максиме, в кінці осені кожне набране очко здобувалося динамівцями величезними зусиллями. Чи не виникало бажання, щоб цей футбольний рік скоріше закінчився?
– Ні в якому разі. Я й усі мої партнери по команді до фінального свистка останньої гри навіть не думали про те, що скоро відпустка. Якщо розслабишся і не зосередишся тільки на футболі, це неодмінно буде помітно на полі. Плануванням власної відпустки я почав займатися тільки після гри із загребським «Динамо». Відсвяткував із друзями день народження, згодом з'їздив на батьківщину в Запоріжжя. Це для душі. А для всього іншого відпочив потім в теплих краях, на морі.
– Який матч у 2012 році запам'ятався найбільше?
– Таких кілька. Виділити можу матч в Німеччині проти «Боруссії». Ми перемогли 3:1 і відкрили собі шлях в групу Ліги Чемпіонів.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Сивокінь
