Чого можна навчитись у крокусів?…

 

Факультет журналістики ЗНУ має свою власну алею. Прикрашають її крокуси. Квіти…звичайні по – незвичайному. Розквітли і…загинули…

Тільки-но пригріло весняне сонечко, і вони розпустились. Проте природа ошукала нещасних рослинок. Крокуси довірились їй і поплатились за це. Випадок ніби  й звичайний. Згадую свій життєвий досвід. Подібне було й у мене…Несправжні друзі – використовували…кидали…Та не про це зараз повернусь до крокусів. Коли похолодало, вони схилили свої голівоньки і ,здавалось, уже ніщо їх не врятує…Але сьогодні, пройшовши повз побачив, що не всі вони загинули. Кілька все-таки гордо «височать» над землею. Впевнений, вони радуватимуть наше око. Треба тільки дочекатися тепла…

Як на мене, ці крокуси схожі на людей. Точніше асоціюються з життєвим шляхом людини. Примхи природи – це випробування, які лягають на плечі. Похилені голівоньки – тяжка праця. Горде височіння – винагорода. Маленький крокус ніби промовляє нам : «Не здавайся! Йди до своєї мети і все обов'язково вдасться».Факультет журналістики ЗНУ має свою власну алею. Прикрашають її крокуси. Квіти…звичайні по – незвичайному. Розквітли і…загинули…

Тільки-но пригріло весняне сонечко, і вони розпустились. Проте природа ошукала нещасних рослинок. Крокуси довірились їй і поплатились за це. Випадок ніби  й звичайний. Згадую свій життєвий досвід. Подібне було й у мене…Несправжні друзі – використовували…кидали…Та не про це зараз повернусь до крокусів. Коли похолодало, вони схилили свої голівоньки і ,здавалось, уже ніщо їх не врятує…Але сьогодні, пройшовши повз побачив, що не всі вони загинули. Кілька все-таки гордо «височать» над землею. Впевнений, вони радуватимуть наше око. Треба тільки дочекатися тепла…

Як на мене, ці крокуси схожі на людей. Точніше асоціюються з життєвим шляхом людини. Примхи природи – це випробування, які лягають на плечі. Похилені голівоньки – тяжка праця. Горде височіння – винагорода. Маленький крокус ніби промовляє нам :

Не здавайся! Йди до своєї мети і все обов'язково вдасться

 

Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Nicholas Sytnyk