Німе дитя природи

Іммануїл Кант говорив, що квіти — це вільна краса в природі… Є ті квіти, які приваблюють нас незвичайною власною красою, а випадково побачена зів’яле творіння природи викликає окрему «погоду в душі». Випадкове враження народжує в душі роздуми про ціле життя…а в голові не втихає фраза з вірша Олександра Пушкіна: «Цветок засохший, безуханный…».
В один з тихий кришталевих сонячних днів, коли промінчики, що посилає бліде сонце, крізь свинцеві обважнілі хмари я виходжу на ганок вишу та вирішую прогулятися, мою увагу привертають «бузкові очі» крокусів, які тільки нещодавно з’явилися на Алеї журналістів… Я вдивляюся в яскраві фарби квітки, здається, що німі пелюстки втратили колір, і виникає таке запитання: скільки часу цвіте ця квітка — одну мить, одну годину або цілий день? І хто зірве це красиве і ніжне творіння природи — черства й байдужа людина, або людина з люблячим серцем?
Суворий вітер у таку сонячну погоду відламує з дерев мертві гілки і листя, огортає німі стеблинки квіточок, та розгойдує так, неначе «намагається вбити» бузкові перлинки. Такі маленькі, такі безпорадні, але такі яскраві вони знаходяться в буденному світі реалій. Проходячи повз крокуси, в голові з’являються думки, асоціації які «трощать» твою свідомість на дві окремі частини. Можливо багато хто зі студентів, проходячи повз квіти, навіть і не звертає увагу,- «ну квіти..то й що?», — думають вони. Але чомусь в мене вони викликають неспокій у душі, я не можу сприймати цей світ так буквально, бо занадто багато таємниць ховає цей чарівник.

Ці квіточки, такі тонесенькі, які тільки-но висадили, мені нагадують дітей з дитячих притулків, в них теж немає вибору, а в їх серцях оселилася хуртовина вулиці. Вони мають власні мрії, досягнення, цілі, прагнення, бажання, про власне минуле, сьогодення і майбутнє…
Замерзлі крокуси нагадують безхатченків, чиє життя має інший ракурс, які бачать світ по інакшому, вони як ті квіти, які покинуті садівником…
А де ж поділося пахощі весни, куди зникли сонячні промінчики, куди сховалася весняна посмішка природи? Ніхто не помітив, як прийшли зміни: зміни в природі, зміни в собі…