Цього року осінь прийшла, мов за розкладом. Кожен з нас багато чого не встиг, багато де не побував, засмутився і вже образився на вересень за його вологу дощову погоду.
Але в цій порі року є те, за що її можна любити. Недарма навіть Олександр Сергійович Пушкін виділяв осінь за її тишу, різнокольоровість і якусь неповторну атмосферу, за якої панує ліричний настрій та спокій:
Дни поздней осени бранят обыкновенно,
Но мне она мила, читатель дорогой,
Красою тихою, блистающей смиренно.
Так нелюбимое дитя в семье родной
К себе меня влечет. Сказать вам откровенно,
Из годовых времен я рад лишь ей одной,
В ней много доброго; любовник не тщеславный,
Я нечто в ней нашел мечтою своенравной…
Неповторними є і картини Джона Еткінсона, найкращі з яких, саме з осінньою тематикою. Вони наповнені якимось своєрідним холодом та тишею, які ніби змушують, дивлячись на ці пейзажі, говорити лише пошепки.
Одже, друзі, насолоджуйтесь кожною миттю свого життя та не зважайте на те, яка погода за вікном, адже головне – погода всередині вас 🙂
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Денис Красніков
