«Загони зітнулися на рівному степу під Компаніївкою. Небо округ здіймалося вгору блакитними вежами. Був серпень 1919 року. Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко. Степові пірати зчепилися бортами, і їх кружляв задушливий шторм степу. Був серпень нечуваного тембру.» – ось такими словами починається гра на виживання на рівному степу під Компаніївкою між братами Половцями у романі «Вершники» Яновського. Їх було п’ятеро, п’ятеро хоробрих та мужніх братів Половців: Іван, Панас, Оверко, Андрій та Сашко. Чому доля так розпорядилося їхнім життям? Чому у кривавій боротьбі зійшлись брати та тільки у останні хвилини свого життя згадали старі батькові слова: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду»?
Що кожна людина повинна розуміти під словом «рід»? Яке в нього сакральне значення? Рід – це кровна єдність та могутність, вірність та щирість, сімейна патріотичність. Кожен, хто має сім’ю знає, що вона зможе існувати тільки тоді, коли буде один за всіх та всі за одного, коли брат буде готовий віддати своє життя за брата, тільки щоб зберегти його життя, коли один – означає всі.
А якщо мова йде про цілий рід, про предків та майбутнє покоління, то головна мета тих, хто живе тут і зараз – це буди єдиними, вірними своїм почуттям до рідних, до неньки та до тата, до братів і сестер, до дідусів та бабусь, жити у розумінні та злагоді. Недостатньо тільки бути частиною цілого роду. Велике значення має особисте ставлення до нього, особисті погляди, особисте місце серед людей, які твоєю родиною.
Нас оточує великий світ та цей світ дуже часто приносить нам несподівані подарунки. Саме такий подарунок отримала сім’я Половців. Їх застав період розколу політичних поглядів, коли потрібно було обирати з ким та проти кого. Що важливо у такій ситуації? Єдність та розуміння у родині. Ніколи, ні при яких умовах, не можна ставити родину на друге місце у своєму житті, бо коли зникне все, тільки вона залишиться з тобою. Така вірна, така одна.
"Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає", – мовив Оверко та зарубав свого брата Андрія. Він безжалісно зрадив свою родину! Він пішов на вбивство брата заради своїх політичних поглядів та партії! Хіба воно коштувало того? Звісно, що ні. Останнє про що згадав Андрій, це були слова батька. Мабуть всі найприємніші спогади, дитинство, родинне тепло та затишок згадуються останніми, як прощальна картина чистого й зламаного життя.
"Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття!" – відповідав наступний брат Панас Оверкові, коли той згадав все ті ж старі слова їх тата, та вбив рідного брата. На першому місці в Панаса свобода, безвідповідальність, політ думки та душі. «Нашо нам рід, коли не треба держави…?» – такі слова розкривають нам ставлення до життя іншого Половця, який навіть не поставив свій рід на другу позицію у своєму житті, а який просто знищив його, вирвав з корінням та викинув назавжди. Він також зрадив свою рід заради особистих поглядів.
"От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс", — підсумував Іван, коли зустрівся з братом Панасом. Іван вважав, що рід не вічний, що рід має обмеження та термін придатності. Але подивіться на світ? Скільки партій та класів існують більше, ніж існує поняття «роду»? Жодного. Це дуже гарний приклад на сьогодні, бо зараз вже немає тої комуністичної партії, яка була при СРСР, але ж сім’я, рід існують і досі. Вони поширюються по усьому світу та рідко кого обминають стороною.
Отже, найважливіше те, що рід – це найголовніше та найдорожче, що повинне бути у нашому житті. Сім’я повинна жити у згоді та не жертвувати усім, заради політики. Бо політика не одноманітна. Вона сувора та забирає не тільки тіло людини, але й душу. А бездушні люди втрачають такі почуття як любов, жалість та відданість. Зрадивши свою кров – зрадиш своє минуле, свою історію. А якщо сім’я залишиться на першому місці, якщо кожен брат буде захищати брата, а не вбивати, то буде панувати в них і злагода, і розуміння, і рід великий та могутній буде рости та поширюватися.
«На степу під Компаніївкою одного дня серпня року 1919 стояла спека, потім віяв рибальський майстро, ходили високі, гнучкі стовпи пилу, грего навіяв тривалого дощу, навіть зливи, а поміж цим точилися криваві бої, і Іван Половець загубив трьох своїх братів, – «одного роду, – сказав Герт, – та не одного з тобою класу» на такій сумній ноті, на такому сумному висновку Яновський закінчує свій твір.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Рябчич
