Останнім часом я почав цікавитись, та, навіть, можливо, захоплюватись, російським журналістом Володимиром Познером. Раніше телешоу ‘’Познер’’ на першому російському не викликало у мене особливих емоцій, бо йшла ця передача досить у пізній час, та й особливих рейтингів вона не мала, щось на кшталт типової програми на своєрідному ‘’культура ТВ’’. Але ось вже шосту неділю я не пропускаю ні одного ‘’Познера’’. По-перше, не хочу нав’язувати свою думку, але, просто раджу, подивитись хоча б п’ять хвилин і ‘’не перемикати’’, я певен, що вам сподобається (програма виходить у ефір кожного понеділка в десять хвилин на першу ночі, за Московським часом).
Я ні в якому разі не рекламую цього журналіста та його програму, ясна річ, що у нього є певні ‘’ПРО’’ мотиви і у США і у Британії, яку він так полюбляє, та і згодьтесь, говорити те, що хочеш у Росії, при ‘’другому Сталіні’’ вийде далеко не у кожного. Але мене захоплює сама освіченість цього журналіста, його манера вести бесіду, вислухати людину і знайти якусь родзинку, яка йому потрібна.
Сенс шоу полягає в тому, що сам журналіст готує інформацію про певну особу, виписує його публічні фрази, характеризує його як публічну особистість, а потім запрошує його до себе в студію, і веде розмову про його погляди у будь-якій сфері (кіно, література, політика, спорт і т.д.).
Найцікавішим для мене стала остання програма Познера, в якій він запросив відомого російського актора Сергій Безрукова. Звісно, що це великий актор, і дійсно розумна людина, але журналіст відкрив його для мене з дещо іншої сторони. Він пояснив глядачам, що його висококласна літературна освіченість, це однин з аспектів його роботи, і те, що сам актор, будучи вже у студії з Познером, неодноразово читав на пам'ять вірші Єсєніна та Висоцького, виглядало дуже захоплююче (тим паче з його фірмовим хриплячим, та то тихеньким то голосним як грім голосом), але Познера це не вразило аніскільки, він розуміє, що це лише той самий ‘’пил у очі’’.
Манера Познера вести розмову полягає в тому, що він цитує, або наводить характерний приклад з життя його відомого гостя, і потім слухає його коментар щодо цього, і у ході цього коментаря він ставить такі ‘’підступні’’ питання, якими, буквально, змушує його заплутатись у власній мові, і сказати певне протиріччя самому собі або навіть відкрити нову сенсацію. Саме таким чином Познер заставив червоніти Безрукова, за його, у корні не вірні, вислови про цензуру, та журналістську активність, яка мовляв то не дає життя публічній персоні. Як на мене то це дуже цікава процедура, це справжній мовний поєдинок, в якому, в більшості випадків, перемагає сам телеведучий. Кожна програма, це своєрідний повтор інтерв’ю Фроста з Ніксоном, яке я вже з нетерпінням чекаю кожної неділі…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
