Усе життя наше пов’язане з мовою. Завжди ми шукаємо найточнішого вираження думок. Можливості нашого пізнання безмежні, такі ж безмежні та не вичерпні властивості нашої мови. Тому треба постійно піклуватися про здоров'я нашого слова, оберігати його коріння, лілеяти його цвіт. Тоді наша мова буде запашною, багатою і співучою, сповненою поетичної милозвучності.
Багато слів можна сказати про українську мову, про її красу та мелодійність. Та мало що просто сказати, треба вільно нею володіти та, звичайно, знати. Дехто вважає, що спілкуватися зараз українською є не сучасно, дехто просто вставляє українські слова до російськомовних реплік. Але ж яка вона прекрасна, наша мова, «без домішок», у своєму чистому вигляді!
Щоб навчитись безпомилково виражати свої думки українською мовою потрібно бути українцем, українцем до кінчиків пальців, справжнім патріотом своєї держави і , в першу чергу, мови. Цього не потрібно соромитись! Мова є своєрідним зв’язком між поколіннями, а припинення її використання може назавжди перервати цей зв'язок.
Я не з чуток знаю як це, соромитись рідної мови. Мій друг дуже добре знаю українську мову, навіть складав вірші. Але подорослішавши він вирішив, що російська краще, нею спілкується більшість, а головне її краще розуміють. Звичайно подібні випадки поодинокі, але все ж таки вони трапляються. І саме із-за таких людей мова гине, вона просто вимирає. Можливо, навіть, наступні покоління не будуть і уявлення мати про найкрасивішу з мов.
І тому хотілося б донести основну мою думку: бережіть мову, наше національне надбання !
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Юлія Вишневецька
