До кого нам легше звертатися? Звичайно, до того, хто усміхнений. Посмішка – як візитна картка, знак якості в ставленні однієї людини до іншої, індикатор відкритості, готовності до спілкування. Давно помічено, що приємна, добра людина й посміхається відкрито, широко. І ще спостереження: якщо особа вам подобається, то для когось іншого невиразна пересічна її усмішка видасться вам справді чарівною.
Не вміє посміхатися той, хто жив у тужливій, агресивній атмосфері. А чи часто ми відкрито, голосно сміємося? Чому іноді так хочеться сміятися, коли всі сидять у гнітючій тиші і слухають серйозного оратора або коли в тролейбусі, що трясеться, замерзлими пальцями довго не можеш проштовхнути талон у компостер? Це все від напруги, втоми, від стримування природних емоцій, від постійного перебування "в рамках", серед обмежень та заборон. Хтось скаже: "А як же інакше! Існують же правила пристойності". Правильно.Усмішка нікому й ніколи не заважає. Навіть у найтрагічніших ситуаціях вона може означати дружню підтримку, небайдужість до того, кого спіткало горе.
Ви скажете: "Але ж усмішки теж бувають різними". І будете праві. Так, деякі люди мають усмішку-маску майже на всі випадки життя. Про таких кажуть: "У них професійна усмішка". І, певно, вона необхідна при бізнесових переговорах, у діловій обстановці. А чи така вже й однозначна горезвісна "американська посмішка"? Думаю, що, як і всі люди, американці теж усміхаються по-різному. Посмішка типу "с-и-и-р" обслуговує переважно, скажемо так, ритуальні події і поєднує багатьох малознайомих людей.
Усмішка буває соромлива й нахабна. Улеслива (підлеглого) й поблажлива (начальника). Уїдлива – щасливого суперника, іронічна – критика. А ностальгічна, спрямована кудись у минуле, у незбутнє? А ще підступна, єхидна, кокетлива… І, нарешті, особливо вирізняється святкова усмішка, якимось чудесним чином об'єднуючи і просвітлюючи усіх нас, від малого до великого. Від неї всім добре, вона недвозначна, всім зрозуміла. Її дарують і одержують рівною мірою.
Ми зустрічаємо гостей і самі приходимо в чужий дім, щасливо усміхаючись. Що в ній, в цій усмішці? Захват, радість, щастя? І це, й багато чого іншого. Вона – мов такий собі "чеширський кіт". Вона приходить у кожен будинок… Вона була, є і залишатиметься найкращим подарунком собі й іншому.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Даша Климак
