Нещодавно, мені в руки потрапив роман Ярослава Мельника «Далекий простір». Автор цієї книги Ярослав Мельник – це унікальне явище сучасної літератури. Одразу три країни Європи мають за честь вважати його твори своїм літературним фондом. Його книжки багато разів потрапляли до короткого списку «Книга року» у Литві, а також висувалися на здобуття Європейської літературної премії. 2012 року автор став фіналістом конкурсу «Книга року» за версією Бі-бі-сі в Україні.
Чесно кажучи, я не думав, що відкривши сторінки цього роману, так захоплюсь читанням. Читаючи цей роман , мені постійно здавалось неначе я там, у тому світі разом з головним героєм Габром, який відчув , що він не такий, як всі. Саме так, він не такий як всі, тому що він був зрячим. Він раптово побачив всю сутність нашого світу. Точніше не нашого, а того в якому він живе. Всі події відбуваються у далекому майбутньому. У Габра є все: дівчина, яка його любить; мати, хоч і не рідна. Але одного разу в нього відкриваються очі. Він зрозумів, що живе не в багатомільйонному мегаполісі, а на немислимій висоті в оточенні «труб і голих каркасів». Люди живуть не в квартирах, а в брудних бункерах. Він раптово зрозумів, що всі люди, які його оточують – «сліпі». Також, йому здалось, що всі люди «барани» і їх потрібно стерти з лиця землі. Але його «сліпа» дівчина не вподобала його думки і викликала додому людей, які відвезли його до божевільні. Та не довго йому довелося там бути. Його забирає звідти головний терорист цього мегаполісу-держави Окс, який до цього зробив його «зрячим». Пізніше він запропонує йому знищити цей мегаполіс і всіх «сліпих» людей. До того ж Габр з часом потрапить до влади. Він зрозуміє, що це всього лиш контора, яка відгороджена від навколишнього світу.
Мене дуже здивувало поняття свободи, яке розкривається на початку цього роману. «Свобода. Бере витоки з існування далекого простору. Виражає міфічну можливість повної незалежної людини. На відміну від істинного поняття свободи, пов`язаного з перебуванням у близькому просторі, свобода у вказаному вище значенні трактується як безглузда можливість кудись «піти». Тим часом людині відомо, що «піти» людині нікуди». Але Габру вдалось «піти». Він поїхав за межі цього мегаполісу до моря. Будучи там вперше він відчув, що не орієнтується в просторі. Він просто впав.
Цей роман відповість на всі запитання, щодо існування людини. Чому ми всім задоволені, чому ми розучилися страждати, розривати собі серце ідеалом? Тугою за іншим почуттям, передчуттям інших світів, відчаєм, що ми обмежені, що нам не дано осягнути ці світи? Чому померла наша уява? Чому вичерпалася наша фантазія? Ким ми стали? Чому ми не можемо розкрити таємницю нашої духовної обмеженості?
Я би дуже радив прочитати цей роман всім. Він змінить ваше уявлення про світ в якому ми живемо. Закінчення цього роману дуже несподіване. Прочитайте. Не пожалкуєте!
« Чомусь здається, що це проза, якій судилося пережити час. Ми ще не мали такого письменника».
BBC UKRAINE, Україна
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Антон Рудак
