А сьогодні я буду писати українською. І це зовсім не інтелектуальний жест у сторону сьогоднішньої політичної ситуації в Україні. Я не кричу, що я патріотка, хоча й люблю свою країну. Любов буває різною. Але все одно щось у стосунках не те, коли один кричить про своє кохання чи не на кожному кроці, тицяє своєю любов’ю усім у пики. Це здається мені трохи хворобливим та нарцисичним. Якщо твоя любов справжня, неважливо – до людини, до діла, до своєї країни, ти не будеш волати про це, ти будеш нести це у серці, у розумі у душі. Ти станеш частиною цього. І тоді, люди побачать тебе. Тоді і слів не потрібно – усе буде зрозуміло і без них.
Любов свою доводять ділом. Але і ділом її гублять. Ось чому мати розум у наші дні стало важливим. Ви тільки не смійтесь, але може саме через це люди завжди захоплювались Шерлоком Холмсом (до речі зараз світ захопила чергова хвиля популярності цього героя), бо ця людина бачить найменші деталі, та з них вибудовує цілком зрозумілу картину злочину. Та нам би у країну таку людину та у політику! Так званого, політичного Шерлока Холмса, сила якого буде направленою на знаходження тих осередків негативу, які заважають нашому інтелектуальному розвитку. Так, так, саме інтелектуальному. Тільки з освіченими громадянами можна вибудувати державу нашої мрії. Ми всі мріємо про чисті вулиці про низький рівень злочинності та про гідні зарплати та пенсії. Ах, так, ще ж і безкоштовну освіту не забути б. Але ж усі ми забуваємо, що і ми причетні до цих змін. А зміни починаються індивідуально: нічого не зміниться. Доки ті не зміниш себе сам. Така проста істина.
А під кінець я б хотіла розповісти про свою мрію. Мені б дуже хотілося, щоб президента країни вибирали по принципу Далай-лами: його, ще у дитинстві відшукують мудреці, та мислителі за спеціальними ознаками, та усе дитинство і юність готують його до його призначення. Така людина вже повністю віддає себе своїм обов’язкам і почуває відповідальність перед людьми.
І гармонія, нам потрібна гармонія у наших діях.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Юля Швец
