Ірпінь.Світ Максима Рильського

Відео-ряд

Закадровий текст

Музика

1

Стенд-ап:  Письменника Максима Рильського ми знаємо ще зі школи, але хто краще розповість про життя і творчість митця, ніж

його рідні та близькі?

2

Зйомка з під’їздом: обкладинка книги «Мандрівка в молодість батька», яка лежить у траві

2004-го року побачила світ книга під назвою «Мандрівка в молодість батька».

3

Фото – портрет Богдана Рильського (Фото А)

Фото (Рильська, Рильський, Богдан) – К.М. Рильська і М.Т. Рильський із сином Богданом. Середина 30-х років.

Фото (Б Рильський, Голосіїв, 80-ті) – Б.М. Рильський на відкритті нової експозиції Київського літературно-меморіального музею М.Т. Рильського

Фото – Київський літературно-меморіальний музей М.Т. Рильського (Фото Б 1, Б 2, Б 3, Б 4).

Автор: Богдан Рильський. Син відомого українського письменника Максима Тадейовича. Із 1962-го по 1991-ший роки був директором Київського літературно-меморіального музею М.Т. Рильського.

4

Зйомка з під’їздом: розгорнуті сторінки книги, де написано «Ірпінь»; розгорнута сторінка, перше речення «У кожної людини є місця…»

Фото (Рильський, Богдан, Георгій, Олена) – М.Т. Рильський із синами Богданом, Георгієм і невісткою Оленою. Ірпінь. 1946 р.

Ми звернули увагу на розділ книги «У сосновім Ірпені…», де зазначено:

«У кожної людини є місця, де вона зростала, де вперше відчула яскравість сонця і тепло землі, усвідомила звуки рідної мови, де робила перші кроки в життя з його радощами і печалями. У центрі цього місця батьки, дім, сім’я  з її неповторним, ні на який інший не схожим духовним ладом. А все це разом зветься світом дитинства і юності».

Дитячий сміх, шелест трави, вітер

5

Стенд-ап:

 Запрошуємо до подорожі рильським Ірпенем, який відображає багатогранне життя Максима Тадейовича, знайомить із його побутом, звичками, хобі, друзями…

Аудіо Б: Спів жайворонка, шум річки

6

Фото (Рильський, Богдан, Львів) – М.Т. Рильський із сином Богданом. Під Львовом. 1960 р.

Фото – ірпінська дорога, сосновий ліс (не тотожні попереднім) (Фото В 1, В 2).

Текстівка:  Відео створене з цитат Богдана Рильського…

Книга «Мандрівка в молодість батька»

Розділ «В сосновім Ірпені»

Аудіо В: Вітер, шум дерев

7

Фото – будинок на вулиці Центральній, 17 (Фото Г)

Фото – будинок у Києві біля Голосіївського лісу (Фото Д)

Відео – сосновий ліс

«Будиночок цей і донині стоїть на вулиці Центральній, 17. (Зразу по війні був № 5). Стоїть майже в такому ж вигляді, яким був у 1951 році, коли батько з родиною залишив його, збудувавши собі будинок у Києві біля Голосіївського лісу».

4С (Будиночок)

Ростислав (Стоїть майже в такому ж вигляді)

8

Фото – Ірпінський будинок творчості письменників  (Фото Е)

«Батько не раз приїздив працювати до Ірпінського будинку творчості письменників у середині 30-х років».

Ростислав (Батько не раз приїздив)

9

Відео – Ірпінь, дерева, будинки

«Але мені відомо, що наприкінці ще 20-х років разом із мамою та старшим моїм братом Жоржем він десь в Ірпені наймав кімнату і родина тут прожила ціле літо».

Ростислав (Але мені відомо)

10

Відео – рука, що пише

Фото – Павло Тичина (Фото Ж)

Відео – сосновий ліс, дощ, ясна погода

Фото – рукопис вірша (Фото З – Афон, Пантелеймонівський монастир)

«Так, у віршованому листі-відповіді до Павла Григоровича Тичини, який тоді відпочивав на Кавказі в Новому Афоні, Максим Тадейович 11 липня 1929 року, зокрема, писав:

Спасибі щире за привіт

З далекого Афону!

Оповідає Вам піїт

«Класичного шаблону».

Тепер у нас дощі шумлять,

Неначе море грає, –

А як те все до серця взять,

Даруйте, я не знаю.

Живу в сосновім Ірпені,

Як в тихому затоні,

Потроху пишеться мені

В ліро-епічнім тоні…»

Аудіо Е

5С Так у віршованому

11

Відео – будинок на вулиці Центральній

Фото – дача Володимира Йориша (Фото )

Відео – споруда Київського оперного театру

«Те, що вибір впав саме на будиночок по вулиці Центральній, пояснюється, думаю, тим, що стояв цей будиночок поряд із дачею композитора і диригента Володимира Йориша. А з Йоришем Максима Тадейовича єднала спільна праця в Київському оперному театрі.»

Ростислав (Те, що вибір впав)

12

Відео – клумби троянд, грядки полуниць

«…особливою гордістю батька були викохані ним троянди, а також полуниці, що добре родили на піщаному грунті…»

Ростислав (Особливою гордістю батька)

13

Фото – Максим Рильський біля клумби (Фото И)

Фото (Рильський – рибалка) – М.Т. Рильський на рибалці

Відео – засніжені стежки

«…в Ірпені Максим Тадейович ставав ніби ближчим до природи, спілкування з якою так багато важило не тільки для творчості, а й для всього його життя. Влітку він порався в садку біля улюблених дерев і квітів або рибалив на річці Ірпінь. Взимку робив тривалі прогулянки засніженими вулицями дачного селища, в перервах між роботою любив одкидати сніг на стежках у садибі.»

6С В Ірпені

14

Відео – вікно будинку (тайм-лайн – зранку до вечора)

Відео – пляшечки зі спеціями на кухонних полицях

Відео – людина вночі вечеряє, поряд – собака і кішка

«У довоєнні роки батько любив працювати не тільки рано-вранці, а й засиджуватися до пізньої ночі. В таких випадках просив когось із домашніх залишити йому щось їстівне на кухні. Закінчивши роботу, тихенько йшов на кухню, захопивши із буфета невеличку карафку, і там «чаклував» – підігрівав страву, змішуючи на сковороді, здавалось би, зовсім несумісні речі. Скажімо, кашу з яєчнею, посипаючи все це тертим сиром, – це звалося чомусь «огратанити». І в нічній тиші, в компанії з мисливським собакою та кішкою (скільки не перебувало у домі кішок, вони здебільшого звалися Мурками. Щоправда, був і виняток – кіт Тигрик) вечеряв.»

Ростислав (У довоєнні роки)

7 С В таких випадках

15

Відео – стіл-бюро

Працював в Ірпені батько не за звичайним письмовим столом, а за бюро – таким собі чудернацьким витвором ХІХ століття, досить зручним у користуванні.

Ростислав (Працював в Ірпені батько)

16

Відео – серед паперів, олівців, ручок, – дерев’яна тютюнниця, цигарки

Фото (За робочим столом) – За робочим столом

Всередині бюро поруч з паперами, теками, письмовим приладдям завжди був тютюн (у дерев’яній тютюнниці зберігалася суміш «Золотого руна», скажімо, з «Дюбеком»), гільзи, машинка для набивання цигарок або замість неї згорнута з цупкого паперу трубочка і вистругана батьком дерев’яна паличка.

8 С Всередині бюро

17

Фото – рояль М. Рильського фірми «Шредер» (Фото І)

Фото – Михайль Семенко (Фото Й)

Під фото – текстівка-вказівка особи, що зображена на портреті

Фото – Михайль Семенко на повен зріст (Фото К)

Фото (за фортепіано) – М.Т. Рильський з родиною і друзями за фортепіано. Голосіїв. 1961 р.

Відео – силует людини грає на роялі

Десь року 1939-го у кабінеті батька з’явився рояль фірми «Шредер». Придбано його було у вдови репресованого поета Михайла Семенка, з яким у Максима Тадейовича, незважаючи на колишню належність до діаметрально протилежних літературних угруповань, були дружні стосунки.

Пам’ятаю, що в середині 30-х років, приїжджаючи з Харкова, Семенко зупинявся на нашій квартирі. У пам’яті зберігся образ широкоплечої людини з чорним кудлатим волоссям, неодмінною люлькою в зубах. На кришці рояля й зараз видно видряпаний напис «Семенко». Батько часто грав на роялі, і не тільки тоді, коли збиралися друзі або приїжджали гості. Він сідав до рояля і в перервах під час роботи починав імпровізувати. Очевидно, це був ще один спосіб переключення.

9.1 С Десь року 1939-го

Ростислав (Пам’ятаю, що)

9.2 С На кришці

Ростислав (Батько часто грав на роялі)

9.3 С Він сідав до рояля

18

Фото (Романівка, 1902) – Маленький Максим із матір’ю і братом Богданом (сидять) серед односельців. Романівка. 1902 р.

Осінь і зиму 1939 року в Ірпені перебував рідний брат батька Богдан Тадейович, на честь якого мене й було названо Богданом.

Ростислав (Осінь і зиму)

19

Фото (1900) – Сидять: Т.Р. Рильський, М.Ф. Рильська, їхній син Максим; стоять (зліва направо): Б.Т. Рильський, І.Т. Рильський, лікар Й.В. Юркевич. 1900 р.

Фото – Богдан Тадейович (Фото Л)

Фото – могила Богдана Тадейовича (Фото М)

Після лікування у Києві він оселився на дачі. Тут його доглядала, годувала хатня робітниця. Збереглося фото: Богдан Тадейович стоїть у засніженій садибі біля хати – в кожушку, валянках. Тут же, на дачі, Богдан Тадейович і помер. Батько разом з небожем Петром Івановичем Рильським повезли з Ірпеня ховати його на Житомирщину, в Романівку.

10.0 С Після лікування

10.1 С Тут же на дачі

Ростислав (Батько разом з небожем)

20

Відео – рух поїзда в темряві

Фото (Рильський Голосіїв) – М.Т. Рильський. Голосіїв

Багатьом, хто приїздив до нас на дачу, здавалось, що близькість до залізниці, постійний гуркіт поїздів заважає відпочивати, спати, а головне, працювати батькові. Щодо батька, то, мені здається, що, поринаючи в роботу, він умів відключатися від усього стороннього.

Аудіо Г. Шум залізниці, поїзд

Ростислав (Багатьом, хто приїздив)

21

Відео – щасливі люди йдуть лісом, взуття загрузає в піску

Проте була і певна вигода у близькості до залізниці – єдиного тоді виду сполучення із Києвом. Батькам, літнім людям було б важко ходити здалеку на станцію або добиратися з неї на дачу. Адже ні тротуарів, ні асфальту тоді в Ірпені не було. Йти треба було крізь піски.

11 С Проте була певна вигода

Ростислав (Батькам, літнім людям)

22

Відео – будинки в лісах (спочатку подаються в кольорових відтінках, поступово знижуються до сірішання)

Відео – полуниці на грядках, троянди у клумбах, бездонне блакитне небо, там пролітає крук

Відео – чоловік кремезної статури йде із трояндами в руках

Відео – трояндові клумби (кілька хвилин, до поступового сірішання й абсолютної чорноти)

Ідилічне перебування на дачі перервала війна. Про останні мирні дні, які провів батько в Ірпені, про повернення до Києва, що вже назавтра був обпалений бомбами він розповів у вірші «Останній день», який став відповіддю на анкету журналу «Україна» про останній день перед війною:

Уже полуменіли полуниці

На грядці, що торік я засадив,

Цвіли троянди. (Може, все це сниться,

Суцвіття дивне неможливих див?)

Над світом небо мріяло гаряче,

Робота славна лащилась до рук,

І думав я, що не на бурю кряче,

А на пригоди одчайдушний крук.

Троянди – білу, кремову й червону –

Я зрізав, не без жалю і вагань,

І рушив до вокзального перону,

Типовий дачний муж і здоровань.

………………………………………

І я злетів з трояндами в кабінку,

Де усміхався приязно ліфтер

Аврам Денисович. Піднявся. «Ну-бо, сину,

На стадіон узавтра!» – Аж тепер

Згадати боляче, як укладали

Ми з сином плани, мов одно дитя,

Як трепетно й уроче дожидали

Нового стадіону відкриття.

Сміялася, на нас дивившись, жінка,

Але трояндам віддала хвалу…

О, кожна відпечаталась хвилинка

В душі, так щиро відданій теплу!

І ми заснули з сином, і забуто,

Що снилось нам, – напевне, стадіон.

І перервала ти, страшна отруто,

Яву щасливу і щасливий сон!

15 березня 1943 р.

12 С Ідилічне перебування на дачі

Аудіо Д. Притишені звуки вибухаючих гармат

Каркання крука

Аудіо Ж

Ростислав (Про останні мирні дні)

23

Фото (Рильська, Рильський, Голосіїв) – К.М. Рильська і М.Т. Рильський. Голосіїв.

Фото (Ірпінь) – Ірпінь

Відео – гойдаються гілки дерев, крізь них видніється Лаврська дзвіниця

Фото (Рильська, Рильський, Голосіїв) – К.М. Рильська і М.Т. Рильська. Голосіїв.

Відео – акації, радісні діти

Відео – клумби тюльпанів, усміхнені люди

Відео – поїзд, із вікон якого махають усміхнені та щасливі люди

Відео – пурхання самотнього метелика, який сідає на листя яблуні, злітає в небеса через звуки дитячого сміху, гавкіт пса

Відео – дуже гарне небо, з купчастими хмарами

Відео – гуси в небесах, люди спрямували погляди до небес

Відео – самотні акації в сірих відтінках

Відео – самотні клумби тюльпанів у сірих відтінках

Під час війни, опинившись в Уфі, а згодом переїхавши до Москви, батьки, звісно, довго нічого не знали про долю ірпінського будиночка. Але те, що милий серцеві Ірпінь, той маленький клапоть землі із виплеканими деревами й квітами, безпретензійний будиночок-хатка були завжди перед очима батька, видно хоча б з поеми «Жага», написаної 1942 року:

Колишеться і хвилює мла. У ній проступає білість і золото Лаврської дзвіниці, зелень розлогих пагорбів, ниви, сади, будови. Ірпінь. Молодий садок.

Чи пам’ятаєш ти, моя дружино,

Той день весни, солодкої, як біль

Кохання першого? Я у садку

З Богданчиком вовтузився: садили

Під тином ми акації колючі,

Щоб затінок і захист нам давали

Та садові. Ти на пухких грядках

Висаджувала цибульки тюльпанів

І корені потворні, із яких

Прекрасні мали вирости жоржини.

Лунали дружні голоси сусідів,

Пересміхи, перегуки. Шумів

Веселий поїзд, несучи людей

Всіх до одного сп’янених весною,

І піснею про Галю молодую

В ньому дзвеніла молодість сама.

Метелик ранній пролетів бездумно,

Немов листок сухий, зненацька сів

На яблуньку, що посадив її

В порядку шефства жвавий Копиленко, –

І знову знявся, зляканий Богданом

Чи Булькою, що в радості собачій

Зичливо гавкала на цілий світ.

Текло повітря вогке над землею,

Вітрила-хмари в синяві пливли,

І серце ждало. Раптом з далини

Почувся – ніби тільки уявився –

Глибокий звук. Я стрепенувся перший

І крикнув: «Гуси!» То були вони,

Мандрівні птиці, вісники весни!

І всі ми приязним дивились оком

На ключ гусей, що плив шляхом високим,

І причувались в гоготанні їх

Добросусідські вигуки та сміх,

Як тут у нас. О гуси, гусенята!

Прилиньте нині взяти на крилята

Земних дітей! Та ні! Дарма! Дарма!

Мій сад – пустеля, і мій дім – тюрма!

Ростислав (Під час війни)

Аудіо З

24

Фото (Георгій, Богдан 47) – Георгій і Богдан. 1947 р.

Фото – ірпінський будинок (Фото О)

Як розповідав Жорж, ірпінський будиночок війна не зачепила. Тільки з речей, залишених там, нічого не збереглося. Лише згодом віднайшовся рояль. Хтось із сусідів забрав його з будинку, а потім повернув.

Ростислав (Як розповів Жорж)

13 С Тільки з речей

25

Відео – засніжений будинок, світиться самотнє вікно

Відео – рука, що пише

Фото – рукопис «Сербські пісні» (Фото П 1, П 2)

Про те, як гарно працювалося батькові в зимовому Ірпені, через багато років згадав Максим Тадейович у далекому югославському місті Скопле, роблячи у записнику помітки: «Друга тема. Як я в Ірпені перекладав сербські пісні… Дружина… Вогонь у грубці… Пекли у грубці картоплю…» Тут же в записнику – початок поезії «Сербські пісні», яку завершено було вже по поверненні до Києва…

Звук віхоли, хурделиці

Ростислав (Про те, як гарно працювалося батькові)

26

Відео – засніжені стріхи будинків

Відео – засніжені сосни

Фото (2-3) – композитор Сергій Жданов (Фото Жданов, Жданов 1)

Звичайно взимку гості на дачу приїздили зрідка. Запам’яталися відвідини дачі, либонь, першої повоєнної зими, давнім другом батька композитором Сергієм Сергійовичем Ждановим. Ще в середині 30-х років батько працював із ним над оперою «Щорс», а пізніше разом з Вадимом Охременком писав для нього лібретто музичної комедії «Паливода XVIII століття». Написав Жданов і кілька романів, пісень на слова батька.

14 С Звичайно взимку

Ростислав (Запам’яталися відвідини батька)

27

Фото – портрет художника Яр-Кравченка (Фото Яр-Кравченко, Яр-Кравченко 1, Яр-Кравченко 2)

Кілька днів в Ірпені прожив відомий художник Яр-Кравченко, який спеціально приїхав з Москви малювати портрет батька.

Ростислав (Кілька днів…)

28

Відео – гасова лампа в інтер’єрі

Фото – портрет Андрія Малишка (Фото Андрій Малишко)

Відео – гасова лампа, довкола неї – люди

Фото (Рильський з мисливськими трофеями) – М.Т. Рильський з мисливськими трофеями. Ліворуч – П.М. Гапочка, праворуч – А.С. Малишко. Львівщина. 1945 р.

Фото – Костянтин Герасименко (Фото Костянтин Герасименко)

Відео – рука, що пише під гасовою лампою

Фото – Олекса Десняк (Фото Олекса Десняк)

Фото (Неокласики) – Неокласики – М.Т. Рильський, М.К. Зеров, П.П. Филипович. 20-і роки.

Відео – гасова лампа, друзі довкола неї

Фото (Тичина Довженко Рильський) – П.Г. Тичина, О.П. Довженко, М.Т. Рильський. Саратов. 03.08.1942 р.

Фото – Остап Вишня (Фото Остап Вишня)

Фото – К.М. Рильська (Фото К. М. Рильсьска)

На вогник (хай спочатку і від гасової лампи), що світився з батькової дачі, часто приходили друзі-письменники. Згадаймо, як про це писав у вірші «Вогник» Андрій Малишко:

Бувало, поле обів’є сльота,

І вже не літа гілка золота,

А ночі підосінньої година

Тебе зустріне з поїзда в ліску.

І ти бредеш по мокрому піску

На вогник той, немов мала дитина.

На вогник той, що жевріє в вікні

І, тіні розганяючи лякні,

Тебе зове, як зірка понад світом,

Теплом людським і затишком-привітом.

А в хаті тій, лиш ставши на поріг,

Що написав чи тільки бачить міг, –

Клади дарунком друзям на помості,

В безжурний сміх Герасименка Кості

Чи в щиру мову, повну, як ріка,

Завзятого Олекси Десняка.

А вже в пізніші літа, по війні,

Тут коло друзів ширшало вдвійні,

Рибалки і співці прості, не пишні,

Вслухалися в слова Остапа Вишні,

В Довженкові роздум’я вогняні.

І сміх, і пісня, й думка не затаєна

Жила, цвіла, як червінковий діл,

І Катерина рідна Миколаївна

Садила нас, як голубів, за стіл,

Немов журила й ставила вишнівку

Чи й ще чогось рибалкам у мандрівку.

Аудіо И

Ростислав (На вогник)

29

Фото – подружжя Володимир і Марія Сосюри (Фото В. і М. Сосюри)

Фото (Рильський Сосюра) – М.Т. Рильський і В.М. Сосюра. 1956 р.

Відео – чоловіки розмовляють між собою під гасовою лампою

Досить часто бувало у нас подружжя Сосюр із своїм сином Вовою – найближчим на той час моїм другом. Спокійний, замріяний, з якоюсь наче сором’язливою усмішкою на устах, Володимир Миколайович, молода, вродлива, трохи експансивна Марія Гаврилівна, або, як її звали дорослі, Мура. Маму мою вона звичайно називала «Катюшечкою». Володимир Миколайович охоче читав свої вірші, не тільки щойно написані тут в Ірпені, а й давні. Дорослі іноді засиджувались до пізньої години, і тоді Володя-молодший залишався у нас ночувати.

Ростислав (Досить часто бувало…)

30

Фото – Остап Вишня із дружиною Варварою Олексіївною (Фото Остап Вишня і Варвара)

Фото (Вишня і Рильський) – Остап Вишня і М.Т. Рильський на колодках. Голосіїв. Початок 50-х років.

Фото (Наталія Остапівна) – Зліва направо: Остап Вишня, О.М. Рильська, її мати Наталія Октавівна, М.Т. Рильський із онуком Максимом, В.О. Маміконян, Г.І. Рильський, водій М. Глєбов. 1948 р.

Фото – Остап Вишня (Фото Вишня 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11)

Назавжди лишились у пам’яті відвідини дачі Остапом Вишнею з дружиною Варварою Олексіївною. Голос у Павла Михайловича був трохи хриплуватий, говорив він повільно, тихо, інколи навіть доводилося напружувати слух, щоб почути ним мовлене. На відміну від деяких гумористів, які звичайно у побуті люди похмурі, завжди чимсь невдоволені, тільки у своїх творах дозволяють і собі усміхнутися, Павло Михайлович був якимсь осяйним, відкритим, рівним у ставленні до будь-кого, не без хитринки у примружених очах. І дивна річ. Ось сидять усі за столом, точиться якась бесіда, може, й на досить серйозну тему. Але варто Павлові Михайловичу ненароком кинути одне слово, вставити репліку – і вже ніхто не може стриматися від сміху. Я перевіряв спеціально, розповідаючи потім кому-небудь подібну ситуацію, певний епізод. Але, як правило, це виявлялося зовсім або майже зовсім не смішним. Секрет, очевидно, полягав у тій атмосфері, яку створювала сама присутність Остапа Вишні, у неможливості передати інтонацію, з якою кидав Павло Михайлович свою репліку, жартував. Умів, проте, Павло Михайлович одним-двома словами дати вбивчу характеристику якійсь кололітературній події чи людині, що не заслуговувала на його повагу.

Ростислав (Назавжди лишились…)

Ростислав (Ось сидять усі за столом)

Ростислав (Умів, проте, Павло Михайлович)

31

Фото – Андрій Малишко (Фото Андрій Малишко 1)

Відео – два чоловіки довкола гасової лампи

…Андрій Малишко любив співати у супроводі батька. (…)бувало, читає Андрій Самійлович свої вірші, інших поетів, а потім продекламує кілька рядків і питає: «Чиї це, Тадеюшко?» – «Їй-богу, не знаю.» – «Та це ж ваші», – сміється Малишко і називає давній вірш батька, навіть збірку, у якій він вміщений. Батько чомусь взагалі мало знав напам’ять власних речей. Залюбки декламував вірші Шевченка, Пушкіна, Фета, Блока, Олеся, раннього Тичини, а коли доводилось згадати щось своє, брав книжку або рукопис.

Ростислав (Батько чомусь ..)

32

Фото (2-3) – дача в Ірпені (Фото Ірпінь 1, 2, 3)

Іноді дача ставала притулком для друзів або знайомих, у яких виникли якісь неприємності, певний час не було власного житла або виникала потреба просто попрацювати.

33

Фото (Рильський на рибалці) – М.Т. Рильський на рибалці.

Фото – рукопис «Рибальські сонети» (Фото Рибальські сонети 1, 2)

Придбавши дачу в Ірпені, батько дістав можливість займатися у вільні години й риболовлею, яку, мені здається, принаймні за моєї пам’яті, любив трохи більше за полювання. Це тут, на річці Ірпінь, в години ранкової тиші у човні наодинці з собою він обдумував свої знамениті «Рибальські сонети», які присвятив майстрові не тільки художньої прози, а й вудкарства Костянтину Паустовському.

Ростислав (Придбавши дачу в Ірпені)

34

Останні 2-3 роки батьки пізньої осені та взимку на дачі майже не жили. Користуючись цим, я разом з друзями – спочатку школярами, а потім студентами зустрічав тут Новий рік, відзначав Жовтневі свята. Готувались ми тут і до екзаменаційних сесій.

Ростислав (Останні 2-3 роки)

35

Аудіо – авторська декламація Максима Рильського вірша «Люблю пісні мойого краю…»

36

Титри «Над нарисом працювали студенти 3 курсу факультету журналістики Анна Ставицька, Олександра Мирошниченко, Ельміра Шагабудтдінова, Ростислав Назаренко, Аліна Ковтун, Андрій Клименко Михайло Тупіков, Яна Портна».