Близько 5 років тому у моєму багатоповерховому будинку зламався грузовий ліфт, який працював вже протягом двадцяти років. У вересні цього року мешканці будинку побачили диво — замість старого ліфта встановили новий, сучасний. Але людям недовго довелося радіти цьому. Приміщення елеватору у перші ж дні було забруднено плямами та калюжами, а сам ліфт перестав працювати вже на третій день через зламані двері. Чи має ця, здавалося б, буденна ситуація, приховану паралель? Чи треба ставити це питання більш гостро? Через що новий механізм ліфту тепер підлягає ремонту?
У цьому вина не тільки вандалів, які псують майно, а й байдужих людей, причому останні зображають гостру заклопотаність. Сьогодні я спитав випадкового мешканця : «Хто повинен бути відповідальним за зламаний ліфт? Чому люди нічого не роблять для того, щоб жити в кращих умовах?». У відповідь я не отримав конкретної відповіді, а лише звинувачування в бік будівельників : «Треба було більш витривалі ліфти встановлювати!». Зараз ліфт вже відремонтовано, але його псування продовжується.
Подібні ситуації зустрічаются по всій країні. Люди вимагають покращення умов, при цьому не виявляючи ані краплі ініціативи. Саме це, на мою думку, є гальмувальним фактором в суспільстві. Ми прагнемо потрапити до Європи, а саме тому повинні думати, як європейці. Їм не байдуже на свої умови життя, а тому вони ставлять реальні дії вище ніж пусті балачки. Тому я закликаю всіх не бути байдужими до самих себе. Ніхто окрім українців не зробить Україну краще, ніж вона є зараз. А кожному з нас, незалежно від політичних поглядів та соціального статусу, повірте, є що для цього покращення робити.
Автор: Микола Мельничук
