Панас Мирний… І в уяві постає портрет письменника: розумні очі, довга борода, серйозний і сумний погляд…
Пригадуються спогади полтавського лікаря С. Мороза: «Високого зросту, трохи згорблений старик з похиленою вниз головою, зосереджений, вдумливий, привітний у розмові, добродушний, скромний у повсякденному житті, глибокий гуморист. Менш усього він говорив про свої прекрасні літературні твори. Складалося враження, що він навіть намагався приховати свій великий письменницький талант.»
Глибше зрозуміти життєві принципи та пріоритети письменника допоможе він сам:
«Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) – вони одні тільки потрібні, а не моє ймення, котре, якщо наші нащадки признають, що його личить уславити, то знайдуть, як і чим. Самому ж себе уславляти – не приходиться, та й не личить.»
Пройшло більше ста років з дня народження великого письменника, а ми і досі пам’ятаємо його ім’я, бо це був корифей української прози, співець правди людської, борець за вільне життя, революційний демократ, художник – реаліст, а ще – совість трудового народу.
І сьогодні, коли я перечитую його твори, я знову і знову відкриваю щось нове, раніше не полічене, захоплююсь, яким тонким психологом був цей письменник, як досконало знав глибини народного життя, володів багатством народної мови.
У грудях цієї людини билося палке серце патріота…
Так, це був поет – борець, полум’яний патріот своєї батьківщини, бо взірцем для нього був Т.Г.Шевченко.
Панас Мирний вимагав і від себе, і від інших письменників писати так, щоб « і каміння завило», щоб і в закостенілі серця, у черстві душі прорвалося світло «правди і любові.»
Усе життя Мирний самовіддано служив рідній культурі. Тому й мав право сказати «дітям» і «внукам» : «Ми чесно свій вік прожили, все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці.»
Вся його слава – це Україна!
Любов до обездоленого народу,глибоке співчуття до його страждань, пристрасне бажання хоч на мачину зробити йому добра, показати безталанну долю, високу душу, тепле серце.
Ми пам’ятаємо цього популярного патріота українського народу, оскільки і сьогодні читаємо та вивчаєм його твори.
Автор: Єлизавета Хабренко
