Насильство над дітьми або жорстоке поводження з дітьми — фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування над дітьми батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які займаються доглядом за дітьми.
Проблема домашнього насильства, зокрема і насильства над дітьми, надалі є актуальною для України та показує, що в умовах воєнного стану випадків насильства стало більше у порівнянні з попередніми роками, що ймовірно пов’язано з кризовими обставинами, з якими зіштовхнулася значна частина населення нашої держави.
Переважна більшість дорослих, які чинять насильство над своїми дітьми, в дитинстві самі зазнавали насильницьких дій. Ставши батьками, вони починають застосовувати ті ж методи виховання, що й їхні батьки. Крім того, насильство стає наслідком життєвих негараздів, від яких потерпає людина, тому дорослі виливають свій гнів і розчарування на дітей навіть без наміру їм зашкодити.
Насильство над дітьми в сім’ях, як правило, є циклічним процесом. Буває раптовим, довготривалим і систематичним.
Раптовий характер насильства може призвести до тяжкої фізичної травми дитини або до смертельного випадку.
Систематичний характер спричинених насильницьких дій не завжди є очевидними, проте може загрожувати життю дитини.
Довготривалий систематичний характер насильницьких дій заважає повноцінному розвитку дитини.
Серед факторів ризику, які спричиняють насильство в сім’ї, є такі:
- злидні;
- соціальна ізоляція;часті кризи в сім’ї;
- безробіття;
- вживання наркотичних речовин та алкоголю;
- відсутність виховних навичок;
- імпульсивність;
- насилля з боку інших дорослих членів сім’ї.
Існують різні види насилля над дітьми: фізичне, сексуальне, емоційне та занедбаність.
Фізичне насилля – це будь-яка фізична травма, причиною якої може бути побиття, удари, укуси, опіки або будь-яка інша фізична шкода, завдана дитині. Травма може бути навмисною і ненавмисною, а також наслідком надмірних дисциплінарних вимог чи покарання.
Ознаки фізичного насильства:
- синяки або поламані кості;
- відбитки предметів предмета;
- синець або поріз, якому немає пояснень;
- залисина;
- боязнь дорослих, особливо батьків;
- агресія;
- боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.
Сексуальне насилля – це пестощі та інші дотики до геніталій дитини, інцест, зґвалтування, експлуатація дитини в проституції та порнографії, ексгібіционізм, содомія. Сексуальне насилля є найменш відкритим видом насилля, тому що дорослі, як правило, через сором, що може відчувати дитина, спонукають її до таємності і мовчання.
Ознаки сексуального насильства:
- таємність;
- надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов’язані;
- надмірний прояв уваги до всього, що пов’язане з сексуальною темою;
- побоювання певної людини чи члена сім’ї;
- надмірна піддатливість;
- агресія;
- біль при сечовипусканні;
- ускладнення при ходьбі чи сидінні;
- нетримання сечі;
- анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.
Емоційне насилля – вербальне або психологічне насилля, інтелектуальна травма, Емоційне насилля можна визначити як дії або недбале ставлення батьків/опікунів, піклувальників, які спричинили чи могли спричинити серйозні емоційні чи інтелектуальні порушення, його причиною може також стати надмірне покарання або його незвичні види. Діти, що стали жертвами сексуального чи фізичного насилля, переважно зазнали й емоційного насильства.
Ознаки емоційного насильства:
- відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;
- порушення мови, сну, прийому їжі;
- систематичне повторювання дій, зокрема – розкачування, смоктання пальців, кусання;
- відсутність зосередження та уваги;
- відсутність інтересу чи емоцій;
- депресія або віддаленість;
- агресія.
Занедбання буває педагогічне, емоційне, медичне. Найбільш доцільно зупинитися на фізичному занедбанні.
Фізичним занедбанням є незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі.
Ознаки фізичної занедбаності:
- брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;
- безсоння;
- недотримання гігієнічних норм;
- медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;
- ховання або крадіжка їжі;
- відсутність або низький рівень соціальних навичок;
- бездоглядність;
- нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.
Незалежно від віку діти, які постраждали від будь-якого виду насильства, як правило, в подальшому можуть мати такі проблеми:
- відсутність здібностей до навчання;
- небажання ходити до школи;
- схильність до скоєння злочинів, жорстоке поводження;
- проституція;
- інфекції, що передаються статевим шляхом;
- підліткова вагітність;
- вживання алкоголю або наркотиків;
- безробіття;
- посттравматичні стресові розлади;
- депресія або низька самооцінка;
- дефекти мовлення;
- ушкодження головного мозку;
- схильність до самогубства.
Свідки насильства над дітьми або постраждалі від цього явища можуть звернутися за номерами:
- Урядового центру з протидії насильству – 15-47;
- «Гарячої лінію» безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.
- поліції та повідомити детальну інформацію черговому оперативної лінії Національної поліції України «102»;
- Дитячої «гарячої лінію» 0-800-500-225, 116-111 з мобільного;
- «гарячої лінії» Координаційного центру з надання правової допомоги 0-800-213-103;
- або звернутись у месенджері Telegram на чат-бот щодо протидії домашньому насильству –@police_helpbot #ДійПротиНасильства, який надасть максимально вичерпну інформацію про домашнє насильство, підтримку та допомогу в цьому питанні.
підготувала Єлизавета Божкова
