Шість мітів про сексуальну освіту

Фото: ШІ (Hotpot)

Секс та все до нього дотичне в українському суспільстві, здебільшого, сприймається досить важко. Про сексуальність не прийнято говорити ні вдома, ні в школі, мовляв, навіть думки про “це” розбещують молодь. Але така тиша і є справжньою небезпекою. Сором від цікавості до свого тіла та бажань серед дітей і підлітків, викривлене уявлення про секс породжують безліч психологічних, фізичних травм і, зокрема, насильство. Сьогодні розглянемо 6 популярних мітів про небезпеку сексуальної освіти та доведемо, що вона необхідна кожному з малого віку не менше, ніж знання мов чи математики. 

  1. На уроках сексуальної освіти вчать як займатися сексом!

Фото: ШІ (Hotpot)

Корінь проблем у табуйованості сексуальної освіти – це нерозуміння її мети. Сексосвіта – це широке поняття, яке не включає в себе лише біологічні основи репродуктивної системи людини та статевого акту. 

Сексуальне просвітництво вчить: 

  • необхідності розуміти власні кордони;
  • які в людини є репродуктивні права;
  • безпечним і поважливим статевим зв’язкам;
  • поняттю активної згоди;
  • толерантності до секс-меншин;
  • емоційному зв’язку між партнерами.

Коли дитина розуміє, що її тіло належить тільки їй і коли вона знатиме, що її право порушують, вона зможе розпізнати насильницькі дії та вчасно повідомити про це дорослим. 

Зокрема, за словами фемблогерки Ірини Дєдушевої, усвідомлення з юного віку, що таке секс та які є його ризики, може зменшити процент ранніх сексуальних контактів серед дітей та підлітків, кількість захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) та загалом покращити емоційний стан дитини завдяки відсутності сорому за природні процеси та бажання. 

Факт зв’язку секс просвіти та зниження підліткових абортів і незахищених актів підтвердило дослідження американського науковця Дугласа Кірбі, який аналізував вплив уроків сексосвіти у 97 країнах.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, за 2020 рік понад 61 тис. жінок зробили аборти, серед них: 35 осіб до 14 років, 538 – від 15 до 17 років і 1835 – від 18 до 19 років. 

Зокрема, секс просвіта різна для кожного віку. Американська клініка Мейо рекомендує розповідати дітям про те, що вони мають дати свою згоду на будь-яку дію з ними з 5 років. Про репродуктивну систему, її функцію та основи розмноження, про менструацію та полюцію варто поговорити до 8 років, коли вже може початися пубертатний період. До того ж, в Швеції в 11 років піднімається питання мастурбації, а в 14 – про ЗПСШ. 

Завдяки цьому дитина розуміє себе, що та для чого є секс, що відбувається з її тілом, ставиться спокійно до своїх потреб і знає, що ніхто не має порушувати її права.

  1. Маленьким дітям не можна показувати статеві органи. Їх це травмує!

Фото: ШІ (Hotpot)

Немає жодних досліджень, які б доводили травматичний вплив зображення статевих органів на дітей. Але, що точно відомо – це те, що діти мають високий інтерес до свого оточення.  

Дитина має право знати за що відповідає та як називається кожна частина її тіла. Уроки базової анатомії дитині бажано засвоїти до 8 років для подальшого навчання біології. І геніталії – це такі самі органи, як і інші.  

В юному віці діти можуть взаємодіяти одним з одним, вивчати статеві органи один одного. В такий момент, радить секс-освітянка Мелісса Карнегі, варто навчити дитину як називаються частини її тіла та що не можна чіпати геніталії інших. 

Евфемізми для статевих органів натякають дітям, що це щось ганебне, це те, про що не можна говорити. Науково правильні терміни як вагіна чи пеніс покращать уявлення дитини про своє тіло та дозволять впевненіше ставити питання про своє сексуальне здоров’я. 

  1. Статева освіта провокує сексуальне насильство та “розгульний спосіб життя”

Серед противників сексуальної просвіти можна почути аргумент, що уроки про секс розбещують дітей та схиляють їх до ранніх контактів. Однак, все рівно навпаки.

Оскільки дитині відомі назви її органів та що їх немає ніхто торкатися, вона з більшою ймовірністю розкаже батькам або опікунам про неприпустимі дії зі своїм тілом. 

Зокрема, активна згода на статевий акт між обома партнерами також є визначальною для попередження насильства. Так, відсутність згоди з боку одного партнера забороняє будь-які дії сексуального характеру з боку іншого, бо в разі порушення, примушення другого партнера до сексу розцінюється як згвалтування.  

  • Активна згода – це згода на сексуальні зв’язки між повнолітніми людьми, які знаходяться при тямі та розуміють свої дії, тобто не сплять, не перебувають під дією алкогольних/наркотичних препаратів тощо.

Знову повертаємось до дослідження Кірбі. За його висновками, сексосвіта сприяє частішому використанню контрацепції, зменшенню кількості сексуальних партнерів і незахищених статевих актів. 

Усвідомлення всіх аспектів сексуального життя навпаки зменшує ризики, коли ж її відсутність – збільшує.

За словами Маргарити Єгоренко, практикуючої психологині, як раз сексуальна необізнаність – причина ранніх сексуальних дебютів серед підлітків, бо тільки так вони можуть дізнатися, що таке секс. 

  1. Дітям не варто знати, що таке контрацептиви! Це для дорослих!

Фото: ШІ (Hotpot)

Коли дитина дізнається про ЗПСШ, приблизно в 11 років, їй може бути цікаво як від цих хвороб можна захиститись. Для будь-якої небезпеки має бути рішення, правда ж?

Секс-блогерка та просвітниця Кейтлін Хема радить обов’язково проводити виховні розмови стосовно контрацепції для зменшення ризику інфікування та небажаних вагітностей, особливо в підлітковому віці.

Згідно з дослідження професорки соціальних наук Тіарни Річвуд, завдяки розмові опитаних підлітків з батьками щодо безпечного сексу, використання презервативів значно зросло, а перший сексуальний досвід відкладався до більш усвідомленого віку. 

Тому, своєчасне навчання використанню різних засобів контрацепції убезпечить від проблем із сексуальним здоров’ям, ніяк не навпаки! Зокрема, юнаки також будуть впевненішими при початкових контактах.

  1. А якщо під впливом сексуальної освіти моя дитина стане гомосексуальною?

По-перше, людина не стає гомосексуальною за останніми дослідженнями. Почуття до людей своєї статі формуються під впливом біологічних, генетичних факторів та середовища. Зокрема, середовище та власний досвід не “роблять” людину гомосексуальною. Але, наприклад, якщо в колі спілкування латентної ЛГБТК+ особи буде хтось, хто має досвід одностатевих стосунків, або вона побачить популярний медійний образ представників спільноти, тоді людина може усвідомити себе як секс-меншину. Тобто під впливом оточення особа може прийняти та зрозуміти себе, але не зробити вибір змінити свою орієнтацію. 

Сексуальна освіта ставить на меті донести, що одностатеві відносини та/або самоусвідомлення себе квір персоною є абсолютно нормальними, що варто визнати та опрацювати. Секс просвіта розповсюджує ідеї толерантності, позитивного ставлення до себе і те, що бути частиною ЛГБТК+ не є “ганебним” чи “брудним”.

Тобто освіта щодо своєї сексуальності не стимулює урізноманітнення досвіду – вона доносить підліткам і дітям, що їхні почуття, які вони могли приховувати через суспільний осуд є цілком звичайними, такими, що не шкодять жодній іншій людині. 

  1. А чому взагалі можна навчити на уроках сексуальної освіти? Секс – не вища математика, розберуться.     

Фото: ШІ (Hotpot)

Основна ідея сексу зрозуміла, але насправді статевий акт має дуже багато умовностей, на які, зазвичай, не звертають увагу. 

Так, через нерозуміння особливостей будови статевих органів або викривлення сприйняття картинки сексу під впливом порно, молоді люди можуть нашкодити один одному. Наприклад, 18% жінок від 18 до 50 років страждають на вагінальну сухість і для того, щоб попередити травми та мікротріщини піхви необхідний лубрикант. Загалом, для отримання задоволення від статевих контактів також бажаний цей засіб.

Однак, в Україні люди не завжди розуміють для чого він потрібен, розповідає власник секс-шопу Тарас в інтерв’ю The Village.  

“(…) В презервативі без лубриканта простіше видобути вогонь, ніж отримати задоволення”, – ділиться Тарас. 

Уникнення неприємного досвіду та детальне ознайомлення з елементами сексу – це одне з головних завдань сексуальної освіти.

Авторка: Вероніка Христіч