«Класична освіта за європейськими стандартами» – головний салоган Запорізького національного університету. Один з найкращих вузів країни, 13 факультетів, декілька філій… Серед них факультет журналістики, що готує, мабуть, найбільш універсальних фахівців – працівників медіа.
Існує думка, що не кожен публіцист є журналістом, але кожен журналіст повинен бути публіцистом. Тобто журналіст – «багатостаночник», особа, яка повинна бути глибоко обізнана в кожній темі, яка повинна писати як публіцист – із розумінням, із знанням, із вогнем про політику і про культуру, про суспільство і економіку.
Тому ж не дивно, що на журфаці кожен студент повинен вивчити кілька десятків предметів, як вузькоспеціалізованих, так і загальноосвітніх. Лише не нашому факультеті студент-першокурсник вже йде практикувати до ЗМІ. Лише у нас за період навчання більше 5 практик.
І зовсім незрозумілим, дивним видається мені те, що в усю цю навчальну канву ледь-ледь вплітається тоненька павутинка такого важливого предмету як іноземна мова. І лише на першому курсі.
Рік повчили. Склали. Забули. А потім із паузою в 4 роки нам складати вступні іспити до магістратури, серед яких, до речі, іноземна. Обурюємося, збираємо підписи на впровадження дисципліни, звертаємося – у відповідь чуємо «Стукайте і вам відчинять».
Натомість пропонують цілий перелік дисциплін на вибір: біоетика, логіка, релігієзнавство… Чому ж серед них немає англійської, німецької, французької?
В часи глобалізації, коли кожна освічена людина повинна знати дві, а то й три міжнародні мови, нас, майбутніх журналістів, позбавляють можливості навчитись її в університеті. От вам і класична освіта. От вам і європейські стандарти.
Була б українська інтернаціональною мовою, був би і Запорізький національний зразком європейської освіти. А поки що шукаємо розуміння і витрачаємо кошти на репетиторів. Чи довго ще?
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Марина Галич