В Запоріжжі є багато визначних місць: острів Хортиця, бульвар Шевченка, алея слави, а про алею журналістів чули? Подібні об’єкти є у Києві, Тернополі, Полтаві та Сімферополі, а ось у нашому місті – немає. Якщо чесно і я так думала,не знаючи про її існування, хоча проходила цією алеєю, майже кожного дня. Можливо б і не помітила, якщо б викладач нам не розповів про неї.Точніше, заступник декану Віктор Володимирович, на одній із його пар, повів нас на цю алею та показав всю її красу. Викладена плиточкою стежинка, з боку якої невеличка клумбочка з ялинками, туями та розквітлими крокусами.
Весна спочатку порадувала нас першим теплом і пуп’янки вже розпустилися, але погода зіпсувалась, похолодало. Квіти трішки прив’яли, що особисто мене засмутило. Як відомо, крокуси, або ж ще їх називають шафрани, використовують у народній медицині.Ці квіти також мають властивість сповільнювати втрату зору у літніх людей. Вони ніби перегукуються із журналістською діяльністю. Адже ми, журналісти, також допомагаємо людям, які цього потребують. Наша професія покликана інформувати суспільство, викривати, засуджувати та, в деякій мірі, навіть, виправляти його недоліки.
Алея – журналістів назва символічна. Вона знаходиться біля другого корпусу, де навчаються студенти цього факультету та ще й вікна деканату виходять саме на неї. Алея була створена восени минулого року, саме тоді студенти разом з викладачами висаджували дерева. Дивлячись на квіти, я слухала викладача й уявляла, десь років через п’ять дерева вже піднімуться, квітів буде ще більше і я матиму змогу з гордістю прогулятися нею.
Пізніше, можливо, керівництво університету прикрасить алею меморіальними дошками з іменами та прізвищами відомих журналістів не тільки випускників ЗНУ, а й усього міста. На щастя, їх у нас вистачає. На цих табличках кожен зможе прочитати про журналістів, якими пишається не тільки Запоріжжя, а й уся країна. Сподіваюсь, серед них, я прочитаю імена своїх колег, з якими разом нині навчаюсь. Або ж матиму честь побачити й викарбоване своє ім’я на табличці.
Повертаючись до аудиторії, я розмірковувала,а що якщо у майбутньому квітка крокус стане символом факультету журналістики. Бо, як відомо, журналісти не звикли здаватися та боятися труднощів. Тому я впевнена, що невеликий морозець не нашкодить квітам, а весняне сонечко зігріє їх своїм теплом. Крокуси будуть цвісти та радувати око перехожих. А я обов’язково сфотографуюсь на цій алеї.
Фото з сайту: 24.ua
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ксения Якименко
