Ще 2004 року тодішній Президент Леонід Кучма підписав указ, в якому йшлося про те, що 23 серпня визнається Днем Державного Прапора України. На знак поваги до цього символу української державності всі охочі вивішують жовто-блакитний стяг. Однак далеко не всі українці знають про це свято, а ще менше з них по-справжньому його святкують. «Пороги» запитали в студентів різних вишів, що вони думають про День Державного Прапора та як його сприймають.
Олександр, студент, КІ КУЕІТУ:
– Державна символіка йшла поруч із нами з самого зародження нашої славетної країни. Вона – неодмінна складова того, що зараз ми всі називаємо одним словом «нація». Багато сотень років тому жовто-сині стяги майоріли над головами мужніх воїнів, які готувалися до вирішального бою з ворогом, щоб захистити свою рідну землю. Дуже важливим аспектом є дух народу, який зазвичай формується навколо, в тому числі й за рахунок державних символів, що ототожнюють участь кожного громадянина в становленні його рідної країни. День, коли скрізь майорять національні стяги, коли кожен мешканець країни, навіть той, кому байдуже, проходить повз, все ж замислюється, що в нього є Батьківщина. Тому, на мою думку, дуже важливо, що й у нашій країні є день, головним героєм якого є полотно віри, надії та поваги, яке йде в одному ритмі з країною, якому присягають на вірність й яке ніколи не зрадить народ. Тож я вважаю, що День Державного Прапора – це атрибут цілісності та світлого настрою для всієї країни, день, який по праву можна назвати святом.
Ірина, студентка, ДНУ:
– Я не вважаю цей день державним святом. Ще згодна зі святом Незалежності, бо вона, як мені здається, зіграла значно важливішу роль у становленні нашої країни та піднятті духу народу. А День Прапора я таким назвати не можу.
Марк, студент, КНУ:
– Авжеж я вважаю цей день святом, тому що його започаткували як день народження прапора нашої країни, якою я дуже пишаюся й яку люблю! Кожен день, пов'язаний із нею, завжди буде для мене святом. Україно, вперед!
Яна, студентка, ДУЕП:
– Прапор України – це один із символів її самостійності та незалежності. Святкування таких днів означає підтримку наших традицій. Ми не повинні забувати про державну символіку, оскільки через це можемо втратити самоідентифікацію.
Анна, студентка, КНУ:
– Я знаю, що є свято Незалежності, яке відзначають 24 серпня, а про День Державного Прапора України чую вперше, тому святом він для мене не є.
Надія, студентка, КК НАУ:
– Цей день для мене – справжнє свято! Прапор – один із символів України, він, як і два інші державні символи, характеризує мою країну. Це частина нашого минулого, яке назавжди залишиться в серцях українського народу. Наші пращури добивалися незалежності для себе та своїх дітей, й існування прапора, герба та гімну показує, що їм це вдалося. Як на мене, про такі події забувати не варто.
Заголовне фото: zolochiv.net
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Єлизавета Матюхіна
