Усе частіше і частіше я помічаю свій страх перед майбутнім. Мені боляче дивитись кожного дня, як моя країна падає на коліна не маючи змоги підвестись. А все тому, що не має допомоги. Кожної хвилини рідну землю пробивають наскрізь голосові вібрації скиглення людей, котрі ладні проміняти Батьківщину на чужу, холодну країну. Ми – країна великих можливостей! Але замість того, щоб допомагати країні розвиватись, ми псуємо її лише своєю присутністю. Покравши державні кошти, майно, занапастивши природні чорноземні ґрунти, висушивши річки та знищивши дерева ми невдоволені нашою країною. Витерши о неї ноги ми голосно кричимо, що так жити не можна, треба їхати закордон. Усе що ми можемо, лише псувати і вічно скиглити. Що вже казати? Ми українці, які забули рідну мову. Проте ніхто не ладен нічого міняти. Але ж ми сильна нація. Разом ми можемо усе. Лише разом ми зможемо вивести Батьківщину на європейський рівень, підняти з колін. І тоді кожен зможе гордо сказати я – українець!
Запам’ятай, Україна починається з тебе! 
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Татьяна Жигальцова
