Безтілесні німі дзеркала
Чують в тиші годинника кроки.
За віконцем пташина мала
Мов горішки, видзьобує роки…
Розлузала іще один день –
Під ногами багато лушпиння…
А мені б повернути назад
Час, який пролітає невпинно…
Я ж іще не устигла, життя,
Заспівати ту пісню найкращу…
Наодинці шепне каяття:
"Втрата часу, людино, найтяжча"…
Г.Сковорода
Ці рядки написані про одну просту річ, яка є в кожного з нас, та не кожен її цінує, поки не втратить.
Я маю на увазі час. Як на мене, це найцінніше, що в нас є. Чому? Здоров’я, гроші, – чи багато ти зможеш зробити, коли тобі просто ніколи? Гроші можна накопичувати, здоров’я – відновлювати, а час? Якими б сильними, багатими ви не були , час забере у вас все. Тому він такий цінний. Його завжди не вистачатиме, завжди хотітиметься, як і всього того, чого нема, чого не вистачає.
То чому ж достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитись, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Це питання можна вважати риторичним. Звичайно час не є матеріальною цінністю, на мою думку це більш духовна. Його не можна помацати, не можливо втримати. Але деякі моменти можна назавжди закарбувати в своїй пам’яті. І навіть не важливо чи є це моментом згаяного часу, або ж навпаки витраченого з користю, воно просто залишається в нашій свідомості і все, нікуди ти його не дінеш. А кажуть ще, що час не можливо затримати.
А от тільки-но уявіть, що час стане не розкішшю, а частинною нашого буденного життя, в нас його буде не обмежена кількість. Вічне життя – це те, до чого всі так прагнуть. Можна встигнути зробити все, та ще й по декілька разів.
Вступив до внз, провчився декілька років не сподобалось, вступи до іншого. Спробуй будь-яку професію, час не підганяє. Подорож навколо світу, можна декілька разів… І так все що заманеться, адже в тебе на це є ціла вічність. Та чи потрібно це нам ?
Час відведений нам для існування в цьому світі даний не для того аби займатися не потрібними речами, а знайти саме свій шлях, йти по ньому, досягати успіхів та залишити по собі слід, який пройде крізь час та віки.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Юлія Вишневецька
