Хтось говорить, що через декілька година футбольна історія не тільки збірної України, а й усієї держави може бути переписана, хтось говорить, що матч буде статичним і українська збірна відсижуватиме в обороні, хтось на всіх парах летить додому із ‘’арсеналом’’ футбольної атрибутики у вигляді кількох літрів футбольного ‘’пального’’, а хтось вже в очікуванні стоїть під стадіоном… Та друзі, думка про те, що історія українського футболу сьогодні дійсно може бути переписана, неодмінно має своє місце. Згодьтесь, що в нашій країні згадати коли українська збірна брала участь у футбольному мундіалі зможе лише людина яке дійсно слідкує за футбольними подіями, та має право називати себе ‘’фанатом’’. Хтось вже пригадав? Сподіваюсь, що так… Це ж було незабутнє німецьке літо 2006… Саме тоді наша, так звана ‘’золота молодь’’ вийшла із, практично, неможливої групи, та дійшла до чвертьфіналу чемпіонату світу з футболу, і лише там програла майбутнім володарям цього трофею…
Це, дійсно, без аніяких перебільшень було незабутнє літо… Що коштує тільки той драматичний фінальний поєдинок між тогочасними футбольними монстрами з Італії та Франції, поєдинок, в якому на одному полі зібрались легендарні Зізу, Бартез, Анрі, Тотті, Буффон, Пірло… Це було не просто протистояння двох футбольних збірних, це було протистояння націй, культур, футбольних шкіл врешті-решт, це був фантастичний двобій, який і досі є одним з найобговорюваніших та найпопулярніших у світі…
Та, як то кажуть, повернемося до наших баранів… І, хоча, це звучить досить весело, та я не маю на увазі наших футболістів. Якщо вже так, то я б, скоріше, під цим висловом, сприймав наших, так званих, українських фанів, котрі після минулої п’ятниці тільки-то і розказували про незламність українського характеру, непереможність української збірної та те, яке саме ВОНИ вщент розбили французьких ‘’півнів’’. Просто хочеться запитати, а де ж ВИ були декілька місяців тому коли Фоменко буквально витягував збірну з багна? Чому ж ВИ тоді говорили, що у збірної немає шансів? Навіщо ВИ критикували молодого Зозулю?.. Мені здається такі фанати можуть запросто давати уроки під назвою: ‘’Як стати патріотом за 90 хвилин’’…
Багато хто з футбольних критиків певні, що збірна України все ж таки вийде на ЧС, та і особливо підтверджувати нічого не треба, бо ж ще з 1939 року ні одній країні не вдавалося відіграти два м’ячі у матчі відповіді плей-офф. Але ні в якому разі не можна розслаблятися, одна похибка і збірна опиниться у нокауті від гравців європейських ‘’ТОПів’’.
Та, навіть, припустимо, що ми пройшли Францію, і вже цим літом нас чекає подорож до Південної Америки. На що там будуть розраховувати наші СУПЕРфани? Чи після першого ж програшу посередній Швейцарії знову почнуть критикувати український футбол? Чи розуміємо ми, що ця перемога, ці радощі можуть згоріти вщент у лічені дні? Погодьтесь, що зараз світовий футбол якщо не два, то точно на крок попереду вітчизняного. Погодьтесь, що збірна Франції дійсно сильніша за збірну України. Футбол – це гра, у якій грає роль широкий діапазон подій, від настрою водія автобусу команди, до стану здоров’я одного з тренерів. Ось так і трапилось, що у французів щось не склалось, а наші хлопці – навпаки, виклались на усі 100%. Так може краще було пустити вперед їх?..
Ні в якому разі не хочу бути білою вороною та наворочити нашій збірній невдач, бо ж з малих літ – завжди був відданим фанатом явного аутсайдеру УПЛ – криворізького ‘’Кривбасу’’, і так само готовий віддати останню сльозу за нашу рідну футбольну збірну, але я поки-що не розумію цієї радості… Чому ви радуєтесь!? Кожної неділі Вест Хем може перемогти Челсі, а Сампдорія – Ювентус, і що з того? Ці команди тепер стануть кращими?..
Боронь Господи, щоб сьогодні щось пішло не так… Віримо… Сподіваємось… Вболіваємо… Слава Гусєву і Суслову, і Святому Сєлєзньову… Дикань…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
