Ознайомившись з записами моїх улюблених одногрупниць, я дійшла до думки, що, напевно, щось не розумію в цьому житті. Я цілком і повністю не погоджуюся з висновком, що від тварин немає ніякої віддачі. Так, їх не можна порівнювати зі своєю дитиною, яка, можливо, відплатить тобі стаканом води в старості ( і те, не факт). Але тварина дарує тобі свою любов не менше ніж дитина, а інколи навіть більше. І я знаю, про що кажу:
Два з половиною роки тому в нашому домі з’явилося цуценя. Вся сім’я ретельно готувалася до цієї події: дитячий манежик, неймовірна кількість іграшок та засобів гігієни, сховані всі небезпечні предмети, перечитана незліченна кількість літератури…Всі друзі говорили,що ми зовсім дурні, що це лише собака, а ми готуємося як до дитини… Та я аж ніяк не шкодую про таке ставлення до неї. І хай хтось вважає, що теплий одяг для собаки – це «знущання над твариною», гігієнічні процедури – «даремно втрачений час і гроші», та, коли вона біжить зустрічати тебе до дверей з неймовірно радісним поглядом чи застрибує до тебе на ліжко, злизує твої сльози та кладе свою голову тобі на коліна, ти розумієш, що ніхто і ніколи не зрозуміє та не підтримає тебе більше ніж твій пес.
Собака не влаштує тобі істерику в магазині, бо ти не купив йому чергову ляльку чи машинку, він не образиться на тебе на все життя, якщо ти втомився і не можеш з ним пограти чи якщо ти насварив його за провину. Я не кажу, що кожна дитина таке робить (це справа виховання), і не кажу, що дитина гірша, ніж собака. Але я на 100% впевнена, що будь-який пес віддав би все, навіть своє життя, заради свого господаря, а от діти заради своїх батьків – навряд….
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Покровская
