На перший погляд, ми живемо у повністю цивілізованому, демократичному та гуманістичному суспільстві. Не беручи до уваги політичні ситуації різних країн, все ж таки, кожна розумна людина 21 сторіччя усвідомлює, що вирішення різними державами будь-яких політичних питань ні в якому разі не повинне вдаватись до крайнощів, використовуючи свій військовий потенціал.
По-перше, гіркий досвід світових війн, та бойових дій, які тривають і досі, абсолютно не виправдовують себе, та ще раз підтверджують, що людське життя не варте навіть ні одного політичного рішення. А по-друге, наші сучасні політичні ‘’гіганти’’ в лиці Європейського Союзу та, власне, Сполучених Штатів, й самі трактують війну, як зовсім некоректний та неактуальний засіб вирішення різноманітних проблем.
Але ж, панове, постає дуже актуальне питання: чому і досі, в нашому сучасному, СУПЕРгуманістичному світі потужність та авторитет держави визначається її військовим запасом, та ядерним потенціалом? Чому зараз такі ‘’мирні’’ та дружелюбні країни як США, Росія, Франція, Велика Британія мають у своїх надрах понад 20000 ядерних боєголовок? Навіщо це їм потрібно? Просто, щоб ‘’боялися’’? А як же Європа? А як же мирне та щасливе майбутнє на чистій планеті?
Навіщо тоді створювали Лігу Націй, навіщо засуджували дії фашистів?..
Прямо зараз ми повинні дякувати невідомо кому, за те, що не світ не бачив 3-ї Світової війни з усіма її наслідками, хоча історія говорить, що така можливість була, та ще й далеко не одна.
І як зараз ми повинні жити? З постійним страхом того, що кожного дня наше чисте небо може перетворитися на вбивчу сили задля масштабної міждержавної бійки? Можливо й недаремно у своїх піснях легендарний англійський музикант Роджер Уотерс прощався з синім небом? Можливо, він не даремно створив той легендарний фільм ‘’The Wall’’, у якому показав усю людську неспроможність та безвихідність на фоні могутньої атомної сили? Саме цей фільм і досі шокує глядача, хоча був створений ще в далекому 82-гому…
А що ж робити простолюду, який не відноситься ні до одної політичної сили? Просто сподіватись на доброту Кім Чен Ина? Чи на те, що наступних президентських виборів у США, до влади прийде людина, хоч трохи адекватніша за Буша-молодшого?
Залишається просто погрузитись у свої проблеми та свій побут, щоб просто не вистачало часу розмислювати над такими ‘’вбивчими дрібницями’’. Хоча, можливо, ми не усвідомлюємо, що зараз живемо лише сьогоднішнім днем? Можливо, ми не усвідомлюємо сумний досвід Чорнобилю, та те, що після аварії на ЧАЕС, кількість онко-захворювань збільшилась приблизно у 20 разів? Кому ж, як не нам, українцям, замислюватись над проблемою ядерної зброї…
І поглянемо на сучасні політичні події… Український президент безвідповідально провокує конфліктні ситуації у, й без того напруженій, ситуації з Росією та ЄС. Певно, що про такі масштабні наслідки, як атомна війна, мова не йде, але, практично не маючи власних збройних сил, наш ‘’сільський голова’’ впевнено ‘’відшиває’’ найвпливовішу організацію у світі, то заручається допомогою, то навпаки критикує Російську Федерацію, а внутрішні справи так то взагалі щось неймовірне: народ у буквальному сенсі піднятий ‘’на вила’’, а він говорить, що вони молодці, себто демонструють справжній український дух. Про яке щасливе майбутнє може йти мова, якщо кожен бажає вхопити якомога більше? І, не приведи Господь, комусь із державних глав щось не сподобається, у таких масштабах, та у такій запеклій обстановці, наслідки будуть неминучі…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
