-Де я?
-В Україні, люба.
-А де Україна?
А Україна стоїть на порозі. Вагається, бідненька, не знає, залишитися на сходах чи переступити через цей самий поріг та вступити у нову квартиру з «євроремонтом».
Існує така прикмета, що не можна передавати речі через поріг, потрібно або туди, або туди. Що ми віддаємо, честь? А може ми не можемо розпрощатися із славним ім’ям незалежної країни, яка стільки боролася за своє буття і ось на решті живе вільно. Але, не живеться країні спокійно. Не знає, куди їй дітися, чи вперед у майбутнє, звичайно з припонами. Чи назад, до соціалістичного табору й знову опинитися під впливом інших.
Майже вже от-от наважились, рідна, робить крок – підписує угоду про асоціацію з ЄС, і тут… Це був потяг до ручки дверей, яку вона зачинила, ще на років так десять.
І хто цей крокуючий? Дивно, але це не Президент, а його заступник Микола Азаров! Коментував він свої справи таким чином: зроблено такий крок з метою вжиття заходів щодо забезпечення нацбезпеки, більш детального вивчення та опрацювання комплексу заходів, які необхідно здійснити для відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією та іншими державами — членами СНД.
Вагомий аргумент, дійсно. А головне, що усім одразу все стало ясно. Не ясно тільки мені, а може й мільйонам мешканців. А тим часом менше ніж через годину після того, як пан Азаров відмовився від підписання угоди, більшість проведних українських інформагентств почали хронологічно транслювати події.
Тобто, населенню не байдуже – українцям не байдуже! Але, постає питаннячко : хто керує натовпом, хто ж той самий керівник ляльок? Дивно, чому рівно тиждень до підписання угоди з ЄС почалися кроку у зворотній бік.
Йшли, йшли та не дійшли. Одне залишається незмінним: танцює увесь уряд під флейту невідомого у чорній масці й навіть не намагаються чинити опір. А може причина притаїлась у майбутніх виборах 2014 року. Якась логіка все ж таки присутня. Обов′язкова умова при підписанні угоди – це визволення пані Тимошенко з місця позбавлення волі, тому й переймаються регіонали. Менше ніж за рік Юлія Володимирівна переверне усе їхнє спокійне життя з ніг на голову, та стане єдиною справжньою конкуренткою на посаду Президента України. Коли уряд зрозумів, що Європа не відступить від «прохання» випустити екс-прем′єрку, то й відмовились від угоди. Злякались за своє місце на троні. Але це усього лише здогадка.
Єдине, що народ звичайний не розуміє цього. Тому й виражає своє прагнення до євроінтеграції. Саме тому у першу годину ночі усі небайдужі, а їх на секундочку, було більше ста тисяч(!) вийшли на Майдан Незалежності у Києві й сказали своє внутрішнє незадоволення. Донецьк, Львів, Харків – усі міста підіймаються й виходять на вулиці, виражають протест.
Оптимістичним залишається одне! Комісар ЄС з розширення і політики сусідства Штефан Фюле заявив, що Євросоюз готовий відновити переговори щодо підписання Угоди про асоціацію, як тільки Україна засвідчить свою готовність.
Слава Україні – героям слава!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Альона Маслякова