Нещ
одавно я познайомилася з творчим доробком Володимира Лиса, його романом «Соло для Соломії». У цьому творі розповідається про долю звичайної жінки на тлі ХХ століття. Автор майстерно зміг показати всі перипетії того часу очима Соломії. В цьому романі зображується те, як проста жінка долає випробування, які посилає їй нелегка доля, як часом протистоїть, а часом і пристосовується до того складного життя, як звичайна дівчина з села сприймає воєнні події, примусову колективізацію.
Автор хотів показати, що насправді може жінка, яку зломило життя.
Як зазначає сам Володимир Лис – це напівдокументальний твір. Передмову до роману написав Тарас Прохасько, який назвав цей твір життєписом. Не знаю точно, можливо це життєпис, можливо біографія. Але, хіба це так важливо?
Після того, як я прочитала «Соло для Соломії», мені здалося, що автор вже надто непростою і трагічною зобразив долю волинянки Соломії. Мені стало цікаво, чи насправді була така жіноча доля типовою для тих років? Так, на жаль, у реальному житті були навіть гірші випробування. Багато жінок втратили своїх чоловіків, синів на фронті чи в Українській повстанській армії. Нічого іншого їм не залишалось, як всю роботу, абсолютно все брати на себе. Так і наша героїня звалила всі тяготи собі на плечі.
Соломія Рощук особливо нічим не відрізняється від звичайної жінки, вона так само складна, непередбачувана, завжди йде за покликом свого серця, хоч іноді сама не знає, чого хоче. Вона помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих. У романі, на мій погляд, дуже вдало описано всі порухи душі Соломії, те, як вона чисто по-жіночому приймає рішення. На перший погляд Рощук здається такою простою, але все-таки чимось вона приваблює. При читанні роману в мене склалось враження, що діє не одна головна героїня, адже автор однаково добре зобразив і описав як образи трьох Соломій (бабуся, донька, онука), так і образи Вірки, Раїси – Руфини та інших.
У творі багато подій з реального життя. Наприклад, в одному з розділів автор малює детальну картину табірного життя людей серед лісу. Перед приходом німців люди ховалися по лісах, бо не хотіли, щоб їх вивезли до Німеччини.
Значну частину роману написано діалектами. Раніше у селах на Волині, в Західній Україні розмовляли західно-польським діалектом, зараз це явище вимирає. Люди, які народжені уже наприкінці ХХ століття, не розмовляють цим діалектом. Тому, в певних місцях роман може бути складним для читання.
В цій книзі подаються не просто якісь статистичні дані, або розповідається окремий факт, в ній зображено життя простих людей таким, яким воно було насправді. «Соло для Соломії»- це дуже цікава книга, насичена різними подіями. Люди, яким цікаво знати долю своїх мам, батьків, бабусь просто повинні прочитати цей роман. В нього закладена історія нашого народу, історія простих людей, умови їхнього життя. «Мине час, зміниться світ, обкрутиться десятки разів довкола небесного світила Земля…», а ми пам’ятатимемо важку долю українського народу, української жінки на тлі ХХ століття.
Цей роман, дійсно, заслуговує значної уваги. Тож, зовсім не випадково він потрапив до списку 20 найкращих книг року.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Дарья Назарова
