Приблизно п’ять-сім років тому в українському футбольному вимірі з’явився новий тренд під назвою ‘’Шахтар’’. Ціле нове футбольне покоління вболівальників зараз сприймає команду з Донецька, як основного представника України на світовій арені. Звісно що перемога в кубку УЄФА посприяла цьому явищу, але ж, наприклад, і пітерський ‘’Зеніт’’ також вигравав цей трофей, та справжні російські вболівальники залишилися вірні непереможному ‘’Спартаку’’, який протягом останнього часу втратив свої позиції.
З останнім часом прихід у футбол арабських шейхів з їхніми ‘’Fly Emirates’’, перетворюють цей спорт на своєрідне змагання, під назвою: ‘’Б’ємося об заклад, що через 2 роки цей нікому невідомий клуб буде одним із європейських ТОПів?’’. Звичайно, найяскравішим прикладом цього є ‘’горожани’’ з Манчестера: буквально ще п’ять років тому це була непримітна команда з англійського ‘’чемпіоншипу’’, і варто було вищезазначеному ‘’шейху’’ стати спонсором цього клубу, відразу з’явився суперсучасний стадіон з відповідними суперсучасними тренувальною базою та інфраструктурою, склад команди відразу поповнили найпопулярніші європейські футбольні прізвища, прикро лише те, що на тренера грошей не вистачило, чи, можливо, ні один, по-справжньому професійний й поважаючий себе ‘’коач’’, не захотів сквернити свою репутацію та не клюнув на гроші.
Та повернемося до наших ‘’шейхів’’. Уявіть собі, як прикро стало всім тим, хто був пов'язаний з київським ‘’Динамо’’, після феєричної появи ‘’Шахтаря’’. Динамівці залишились покинутою іграшкою у пустій кімнаті. А хтозна, можливо і це стало першопричиною їх подальших невдач, бо ж, прослідкуйте, після того, як вся національна гордість дісталась команді з донецька (а саме 20 травня 2009 року), київські футболісти не знали справжніх успіхів, окрім розгромних рахунків внутрішнього чемпіонату, але, погодьтесь, перемога над маріупольським ‘’Іллічівцем’’, чи сімферопольською ‘’Таврією’’ ніколи не була досягненням для, без жодних перебільшень, ЛЕГЕНДИ українського та радянського футболу.
Певно що і політична сторона має своє місце, бо ж у нашій країні неможливо ‘’не вболівати’’ за діючу владу. Залишимо політику, та підемо далі, і відразу наступне запитання: а куди ж тоді поділись десятки мільйонів євро, які брати Суркіси витратили на дійсно сильних заморських футболістів? Відповідь досить проста: талановиті легіонери не переймаються долею клубу, і просто грають у своє задоволення. Вони не знають тієї ‘’великої’’ історії клубу, та і вона їм просто не потрібна. Подивіться останні матчі динамівців, команду ‘’тягнуть’’ Ярмоленко, Гусєв та Безус. Виходячи з цього, переходимо далі: а чому ж тоді усі легіонери ‘’Шахтаря’’ (тобто практично вся команда) дійсно ‘’тягнуть’’ свій клуб та переймаються його долею? Все ж таки якась мотиваціє є? Повертаємося до ‘’шейхів’’? Ну, загалом, то вже не наша справа…
Завершуючи тему динамівців, хотілося б підкреслити їх останню проблему, а саме проблему налагодження контактів з головним тренером Олегом Блохіним. Багато хто скаже, що це легендарний футболіст та нікудишній тренер, але як можна сформувати сильний клуб, коли гравці банально не розуміють чи то не хочуть виконувати вказівки свого наставника? Ці проблеми потребують негайного вирішення, бо з року в рік, ‘’Шахтар’’ стає сильнішим та сильнішим і завойовує все більше трофеїв, а ‘’Динамо’’ навпаки регресує…
Ні в якому разі не треба наговорювати та налаштовуватись проти донецької команди, просто через, приблизно, десять років наші фани буду вболівати лише за переможців, і ніколи не зможуть пережити справжньої поразки та справжньої перемоги свого рідного клубу…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
