Скільки треба часу, щоб старовинну архітектуру перетворити на безкінечні одноликі офіси? Відповідь: 22 роки… незалежності України.
Жителі майже всіх міст України (від керівництва до простих городян) помилково вважають, що архітектура закінчується там, де закінчується центральний проспект. Точніше, керівництво вважає, а громадянам, здається, нема до цього ніякої справи.
Саме так відбувається у Запоріжжі і, загалом, по всій Україні: за обіцянками керівництва країни, здавалося б, манна небесна повинна сипатися з різнокольорового (наприклад, білого із червоним сердцем замість сонця) неба, але це, напевне, лише уява. В останнє старовинні будинки ремонтували ще за радянські часи, і всім байдуже, що це відсотків 40 міської архітектури. Такі будівлі просто викуповують заможні підприємці за безцінок (як аварійні та напівзруйновані), а на їх місці ми через рік можемо побачити безкінечні офіси, фітнес-центри, тощо.
Проїзджаючи по вулиці Перемоги, чи по так званим «не престижним» районам міста, ми бачимо тріщини та розбити вікна (там де вони взагалі ще залишилися), людей без постійного місця проживання, що вже досить-таки добре обжили ці місця. А у затишних дворах фонтани перетворилися на екологічні смітники.
Будівлі Запоріжжя у своїй архітектурі змінюють префікс «архі» на «нео». І саме такі «нео»будівлі – офіси, банки та «дуже» важливі ділові будівлі із дзеркальними вікнами, у які можна побачити такі самі будівлі-близнюки, створюють сьогоденне обличчя нашого міста.
Так кому зараз потрібна архітектура? Відповіді нема…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Пудлик
