Сучасний український пенсіонер, як ніхто інший, відчуває на собі величину і щирість душі наших політиків і товщину їх гаманця…
Реалії Європейського життя, до якого ми так вперто йдемо, це життєрадісні та щасливі пенсіонери із купою фотографій зі своїх подорожей після виходу на пенсію… А тепер знімемо рожеві окуляри, та ласкаво просимо до України: люди похилого віку, ветерани Великої Вітчизняної Війни, інваліди не можуть дозволити собі навіть такі, здавалося б, дрібниці, як відремонтувати телевізор, чи закупити корм для домашніх тварин.
Виникає питання: нестача пенсій, чи процентне її співвідношення (6:1) до цін на товари і послуги?
«З 2007 року я проходжу лікування у кліниці «ВІЗУС», і гроші на це я повинна займати у рідних (сума мого боргу на сьогодні складає 4500 гривень), так як оплачувати лікування самотужки я не взмозі, бо моя пенсія складає 1144 гривні, хоча я є ветераном праці і маю 38 років трудового стажу…», – подібні листи від шанувальників «пенсій по українськи» надходять до приватних і державних лікарень нашої країни, благодійних організацій, державних установ!
Особливо ж чітко всю турботу «правлячих батьків держави» відчули на собі «діти війни» у 2010 році, бо обов’язкові виплати 30 відсоткової надбавки до пенсії, передбачені Законом «Про соціальний захист дітей війни», раптово припинилися. Разом із цим столи у судах України почали ломитися від позовних заяв обурених пенсіонерів, але їм не тільки не відповідали (або відповідали з оперативністю в 2 роки), а ще й підвищили пенсійний вік.
Тож, куди поділося бюджетне фінансування? Що робиться із цими грошима при їх невиплаті чи затримці… Звісно, офіційну версію ніхто не оприлюднить, але в українського населення є своя, неофіційна, невисловлена думка: поглянемо, наприклад, у бік домівок наших політиків…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Анна Пудлик
