Частенько їдучи у маршрутцi, мені впадають в око люди, які сидять і читають. Але справа зовсім не в тому, що читають вони у громадському транспорті, який, ще й завдячуючи нашим феноменальним дорогам трясеться наче той вібромасажер. І не в тому, яку саме літературу вони читають. Справа в тому, що читають вони за допомогою сучасних електронних пристроїв, простіше кажучи – електронних книжок, або як ще стало модно називати “рiдерiв”. Отож, сьогодні мені б хотілося написати про чергове досягнення в галузі високих технологій: про електронні книги.
Думаю, не лише я, але й ви самі, шановні читачі, неодноразово стикалися з цим дивом техніки. Останнім часом всюди: в автобусах, на навчанні, в парках, та практично скрізь можна побачити людей з компактними електронними носiями в руках. Чим же викликана така популярність ,так званих ,“електронних друзiв”? Чому бiльшiсть забула про їх паперових побратимiв?
Звичайно, головною і найбільш вагомою перевагою можна вважати компактність електронної книги: все-таки набагато зручніше буде нести в сумці електронний аналог, наприклад, «Війни і миру», ніж друковані чотири томи, я згодна. Але що я можу зробити, коли, наприклад, я краще розумiю змiст книжки, якщо тримаю ii в руках, вiдчуваю цей специфiчний запах свiжого друку. Це ціле мистецтво. Коли людина бере в руки книгу, вона налаштовується на власне твір, на його лад i тонкостi автора.
Нi-нi, я зовсiм нiчого не маю проти того, що одним з кращих аспектiв людськоi натури є бажання змiнити життя на краще через модернiзацiю. Як, наприклад, їзда на конях замiнила ходьбу, а вони свою чергу замiнили автомобiлi. Тому я нездивована, що в цей час людина розширює свої горизонти для нових висот в комп’ютерних технологiях. Пам’ятаєте, був час, коли люди слухали музику на касетах i дивилися фiльми на VHS? Цi носiї застарiли i на змiну їм прийшли CD та DVD. Але один носiй інформації дуже довго чинить опiр цифровому вторгненню. I ви вже звiсно, здогадалися, що я маю на увазi нашого незамIнного товариша по стану душi – паперову книгу.
Мабудь, я назавжди залишусь при своiй думцi, що шелес сторiнок – це щось бiльш живе та загадкове, анiж натискання на сенсорнi клавiшi. Проте, кожен з нас має право вибору, який я не засуджую в жодному разi, будь це електронний “рiдер” чи звичайна книга, яку можна взяти в бiблiотецI, або магазинi. Це особиста справа кожного, але всiх нас “електронних” та “паперових “, насамперед,об’єднує одна вагома справа: нам просто подобається читати.
Автор: Валерія Зарецька
