«Кому довіра – з того і попит» – одне із самих стародавніх і мудрих прислів’їв. Воно в дійсності вчить молоде покоління звертати увагу на тих людей, які нас оточують, а також думати про те, чи варто довіряти свої таємні секрети не перевіреним часом на міцну дружбу людям. На жаль, люди мають зовсім різні характеристики, наприклад, якщо одна людина може зберегти вашу таємницю у секреті, то інша людина може мати негативні якості і розповісти секрет при першій влучній можливості.
Довіра становить основу міжлюдських стосунків. Кожна, навіть найменша спільнота – подружня, сімейна, дружня – вимагає зв’язків, що ґрунтуються на довірі. Завоювати довіру непросто, та здобувши її, набуваєш відчуття інтуїтивної легкості у спілкуванні. Але щоб завоювати довіру, треба почати з себе. Якою повинна бути «довіра до себе» і що заважає нам довіряти собі? – наскрізна тема одноіменного тексту відомого американського філософа Гальфа Емерсона. Філософ вважає, що людина повинна вірити у свої сили, розвивати закладені природою здібності та бути відважним реформатором. Людина, яка довіряє собі, не носить масок. Вона справжня і щира. Визначає свої слабкості, спроможна зізнатися в них і не страждає черех них.
Стародавнє народне прислів’я: «Кому довіра – з того і попит» дуже багате життєвим досвідом і воно аж ніяк не однозначне. Якщо задуматися, то в ньому можна знайти багато змісту, що залишили нам древні предки.
А скільком людям довіряєш ти? Чи заслуговують вони твоєї довіри? Відповідь у тобі самому.
Автор: Олена Бірюкова