Запоріжжя завжди викликало в мені солодкі, замріяні спогади з дитинства. Вони напевно більше ніколи не покинуть мене. Це місто, яке має власну чарівну історію з бурхливими відбитками в ній. З суворими правилами життя, які відштовхують слабких натомість надаючи нових сил та витривалості сильнішим. З грізними політиками та відчайдушними, сповненими надії мешканцями міста.
Так! Це саме те – свавільний, нікому не приборкане місто. Як і всіх небайдужих, мене пригнічує стан природи в ньому. Протягом останніх років значно погіршився стан малих річок, збільшилась кількість накопичених відходів побутового, промислового характеру. Наразі стан екології в місті вкрай небезпечний, він несе загрозу людям , біосфері, природі. Можна сказати, що утилізація та переробка відходів не ведеться належним чином. Мені вкрай неприємно усвідомлювати такі речі про рідну місцевість, але ця проблема має бути вирішена.Як говорив А. С.Арсеньйев (кандидат філософських наук ) “Людина, звичайно, господар природи, але не в сенсі її визискувача, а як розуміюча свою моральну відповідальність за збереження і вдосконалення її, (а, отже, і в собі) всього живого і прекрасного. ” Ми повинні дбати про збереження природи , а розпочинати треба завжди з себе. Кожен з нам може певним чином посприяти відновленню екології. По-перше, це не викидати сміття на вулицях, біля доріг та в інших місцевостях де немає смітників, також кожен із нас може зменшити використання поліетилену, побутової хімії та економити ресурси. Саме тоді наше місто і надалі буде продовжувати розвиватися. Наше місто прийняло настільки миролюбну атмосферу лише завдяки його жителям .
Тут, завдяки їм, життя набуває присмаку сповненого віри в майбутнє та атомсфери однієї великої, дружньої родини.
В мене немає сумніву що наше чаруюче Запоріжжя з роками буде лише покращуватися.
Автор: Інна Редька
