Життя безмежно різноманітне, так само і люди в ньому – також не схожі один на одного. Кожен проживає своє життя, проходить свою стежину, перепливає свою ріку або навіть і цілий океан. Безмежна фантазія нашої долі готує кожному з нас своє випробування, без сюрпризу не залишиться ніхто.
Але чи кожен витримає всі випробовування, чи кожен перетне межу між життям буденним і життям наповненим чимось цікавим та загадковим? Хтось зупиниться на половині шляху і злякається іти далі, злякається подальших випробувань, а хтось дійсно дійде до фінішу, дійсно переможе, пройде перший рівень і для нього вже почнеться новий старт, новий рівень, нові перешкоди та нові перемоги.
Щоб пройти цю безмежно цікаву гру під назвою «Життя», треба бути сильним та сміливим, вірити у себе та свої сили, слухати лише внутрішній голос, лиш самого себе, не відволікатися на голос інших, чужих людей, не треба повертатися та дивитися назад. Що було – те було, назад вже нічого не повернути, час, як касету не перемотати, «за минулим плакати не варт».
Правильно говорять, що треба жити одним днем. Ніколи не знаєш, що з тобою трапиться завтра, тож «наперед не треба ворожити». Треба просто жити, просто любити, просто сподіватися на краще і молитися Богу. Треба йди на зустріч своїй долі, щиро посміхаючись життю і завжди говорити близьким «Я тебе люблю…» І все буде добре, я точно знаю, мені так Вакарчук сказав!
Автор: Анастасія Давидченко
