” Немає людини, котра би була наче Острів, сама собою, кожна людина є частиною Материка, частиною Суходолу; і якщо Хвиля змиє у море прибережну Скель, меншою стане Європа, і також якщо змиє край Мису і зруйнує Замок твій і Друга твого; смерть кожної людини применшує і мене, оскільки я єдиний з усім Людством, а через те не запитуй ніколи, за ким калатає дзвін, він калатає за Тобою. “
Джон Донн
Мета цієї статті – не применшити важливість життя представників конкретних спільнот. Навпаки – спробувати зрівняти людей у праві бути почутими.
Війна – як частина розважальної індустрії. Війна – театр бойових дій. Вона розбурхує свідомість, змушує відслідковувати новини, із завзяттям просвіщати тих, хто залишився осторонь. Мільйони людей захоплено завмирають біля екранів у очікуванні продовження кривавих баталій. Парадокс полягає в тому, що поточні світові конфлікти часто спотворені у своїх пропорціях. Якщо сказати простіше та жорстокіше: війна може бути нецікавою. Механізм “відбору” працює за наступною схемою: конфлікт переходить у стан нецікавого, якщо політична ідеологія і цінності впливових у світовому контексті спільнот не зазнали руйнувань.
На сьогодні відомо близько 43 збройних “невидимих” світових конфліктів. Чи чули ви про мексиканський конфлікт між “наркокарателями” і урядом? А про численні жертви, що складають 150 тис. людей? Відповідь негативна, вердикт- нецікаво, не екшн. Зате резонансними залишаються події у країні, жителі якої зажадали руйнації своєї ролі підлеглих – нашій Україні. Порушуються споконвічні геополітичні питання, стеротип про “слов`янську єдність” розбивається вщент – те, що треба для кровожерливої публіки. І найжахливіше в обох випадках: вони викликають у більшій мірі цікавість, аніж жалість. Завдання кожного з нас – протистояти антигуманістичним настроям і романтизації людської загибелі. Доцільно буде звернутися до морального космополітизму. Термін цей вигаданий мною і передбачає дотримання наступних (так званих) догм:
-
Не розділяти світ на “своїх” та “чужих”;
-
Не применшувати цінність життя людей, керуючись релігійними або національними показниками;
-
Чітко окреслити війну як антигуманістичне явище, відійти від її романтизації;
-
Критичне мислення – як атрибут свідомого споживача інформації;
-
Пам`ятати, що загальнолюдські інтереси важливіші за ідеологічні конкретних спільнот.
Відсутність війн – утопія. Але перетворити це на реальне явище допоможе одне – припинити війни у наших головах.
Автор: Сєда Власова
