Вхід до стадіону був відкритий вже о п`ятій годині вечора, а сам захід починався о сьомій. У тих, хто прийшов раніше, був час ознайомитися з меню місцевих фастфудних або придбати футболку з улюбленим гуртом. Не зважаючи на те, що концерт мав початися о сьомій, виступ затримався на годину, тож глядачам, які прийшли раніше, щоб зайняти кращі місця, довелося провести на ногах близько трьох годин.
Але воно було того варте! Стадіон був майже повним. Всі нетерпляче слідкували за сценою, обладнаною трьома великими екранами, щоб ні в якому разі не пропустити початку. І це відбулося. Так несподівано та потужно, що натовп не втримав захоплених вигуків та гучних овацій – чудова пісня «Майже весна», якою гурт відкрив концерт, не залишила байдужим жодного. Глядачі швидко забули про затримку виступу, яку, до речі, сам Святослав Вакарчук у жартівливому тоні пояснив тим, що у їхнього гітариста довго висихало волосся.
Запоріжці швидко піймали одну хвилю з гуртом: із абсолютним задоволенням співали разом із фронтменом такі знайомі кожному з нас та улюблені пісні. Окрім хітів минулих років, Вакарчук із командою виконали декілька композицій із нового альбому «Без меж». На концерті також вшанували пам’ять загиблих воїнів АТО – для тих, хто поліг на полі бою, пролунали пісні «Мить» та «Не твоя весна», а глядачі, в свою чергу, запалили сотні яскравих вогників на знак жалю. Згадали і Кузьму Скрябіна, відомого та талановитого співака, що так рано покинув нас.
Цей концерт був схожий на маленьке життя: сумні моменти та веселі, драйвові пісні та композиції, що сповнені жалю та туги. Саме ці контрасти зуміли розкрити суть українського року.
Жоден з тих, хто знаходився того вечора на «Славутич-Арені», точно не пошкодував, що прийшов. Адже шанс відчути себе частинкою чогось більшого, аніж є ти сам, випадає нечасто. Музика «Океану Ельзи» допомагає нам відчувати себе українцями, пишатися цим, заново оцінювати красу та милозвучність мови, яку так майстерно передає сильний вокал Святослава Вакарчука. Не дивно, що після закінчення концерту гурту довелося ще двічі виступати на біс – натовп ніяк не хотів розходитися. Дякуємо вам, «Океан Ельзи», і чекаємо на вас знову!
Маргарита Безбородова
