Уявіть собі 6-річного хлопця, уродженця індустріального, в якомусь сенсі сірого та похмурого міста, що вперше потрапляє у Відень, Краків або Прагу. Отримані тут враження можуть вплинути на його подальше життя і назавжди залишать у серці велику, теплу любов. Так от, я впевнений, що теж саме можна сказати про хлопчика, який потрапив у Львів. Залишитися байдужим до цього міста неможливо – недарма ж його вважають культурною столицею Україну.
Я ще не ходив у школу, коли Львів вперше постав переді мною у всій своїй унікальній красі. Звичайно, дитина не звертає увагу на такі речі, як атмосфера, історія, тобто на деталі, що якраз і формують обличчя міста. Дитячу увагу найперше привертає архітектура, особливо, коли такі будинки, церкви і театри ти бачиш вперше. Враження від подальших моїх поїздок, звичайно, були більш осмисленими: я почав звертати увагу на мешканців, цікавитися історичним минулим міста, насолоджуватися класичною музикою, що лунала на вулицях, і взагалі самим перебуванням у Львові.
Людина, що потрапить у місто Лева вперше, одразу зверне увагу на вокзал, який я без перебільшення можу назвати по-архітектурному вишуканим. Залізничний вокзал для мандрівника є «воротами» в місто, що відображає його загальний характер. І вокзал у Львові цілком справляється з цим завданням. До центру міста можна легко дістатися трамваєм або маршруткою, але якщо ви нікуди не поспішаєте – пройдіться пішки: йти відносно недалеко, а про таку прогулянку ви зовсім не пошкодуєте.
Як на мене, в історичному центрі міста найкращим варіантом буде піднятися на вежу міської ратуші. Звідти відкривається фантастичний вид на Львів. Підніматися нелегко – пішки й високо. Але це того варте. Ви не зможете не приділити увагу площі Ринок, на якій і знаходиться ратуша. Там розташовується маса місць, що обов’язково треба відвідати. Львів славиться своєю кавою не тільки в Україні, а й в Європі. Тому не випити кави у Львові – така ж помилка, як, наприклад, не відвідати Ейфелеву вежу у Парижі. Для цього можу порадити Львівську копальню кави – там ви ще й зможете побачити, як цей напій народжується, та почути історію Юрія Кульчицького – людини, завдяки якій Львів й отримав таку «кавову» репутацію.
Недалеко від Площі Ринок розташовується проспект Свободи, головною окрасою якого є Львівський театр опери та балету, що носить ім’я Соломії Крушельницької. Цей театр – один із символів Львова, тому однозначно вартий уваги. Досить цікаво буде пройтися парком імені Івана Франка, який навіює спокій тихим шелестом листя, а під час дощу набуває дещо романтичної аури.
У місті Лева неможливо заблукати, адже містяни завжди підкажуть вам дорогу. Для львів’ян характерна гостинність, що постійно буде проявлятися у спілкуванні з ними. Також їм властива гордість за рідне місто. І якщо гостинність – риса, притаманна всім українцям взагалі, то гордості нам подекуди може не вистачати. А іноді вона так потрібна…
Наостанок хочеться сказати, що нині Львів набуває для України дедалі більшого значення. Тепер, коли наші культурні зв’язки із західними сусідами будуть збільшуватися, зростатиме кількість туристів, що відвідують нашу країну. Завдяки географічному розташуванню, саме Львів буде для них своєрідними «дверима» в Україну, тому хочеться, аби держава приділяла більше уваги проблемам цього міста. Адже, на жаль, такі є навіть у культурній столиці.
Антон Бурлаков
Редакція «Порогів» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за вибрані авторами й авторками теми та висловлені думки.
