Більше ніж шість тисяч мешканців Запорізької області мають залежність від наркотиків – це, за даними Міністерства охорони здоров’я України за 2017 рік (http://aph.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/National-report-2017.pdf ), найбільший показник серед усіх областей. І жоден не має можливості отримати гарантовано безпечну та ефективну реабілітацію, тому що в Україні реабілітація людей, які хочуть позбутися залежності від наркотиків чи алкоголю – це сфера, неконтрольована державою.
Людям із проблемою нарко- та алкозалежності свою допомогу пропонують приватні клініки, релігійні реабцентри та благодійні організації.
Ігор Литвин, голова правління БО «100% життя», організації, яка допомагає нарко- та алкозалежним людям в Запоріжжі, вважає що проблема реабілітаційних центрів – у відсутності системи та контролю. “Проблема реабилитационных центров в том, что в них нет системы и контроля. И всё зависит только от директора центра, от его порядочности. Если где-то кто-то себе решил, что он может поступать, как захочет и эти люди для него бесправные, то возможно всё”, – вважає він.
Такі заклади функціонують в Україні нелегально, або напівлегально. Зокрема через те, що отримати ліцензію саме на здійснення послуг реабілітації наркозалежних або людей із алкогольною залежністю на сьогодні неможливо – не існує реєстру. Восени 2018 року Міністерство охорони здоров’я тільки ініціювало (https://www.radiosvoboda.org/a/news-mvs-tsentry-reabilitatsii/29499691.html) створення реєстру реабілітаційних центрів, що дало б змогу здійснювати контроль за їхньою діяльністю та убезпечити нарко- та алкозалежних, які хочуть пройти реабілітацію. Сьогодні реабцентри, які дійсно прагнуть надати ефективну допомогу нарко- та алкозалежним, можуть користуватися у своїй роботі стандартами, які описані у низці наказів Міністерства соціальної політики – Державні стандарти соціальних послуг.
Ірина Дорошенко, виконавча директорка «100% життя», каже^ «Реабилитационные центры могут пользоваться этой нормативной базой, потому что там есть те вещи, которые они в своей работе используют. Но именно конкретно для реабилитационных центров для наркозависимых – такого нет. И, на самом деле, это трудность для государства – они не могут, ни контролировать это, ни понимать сколько центров существует».
Єдина соціальна послуга, яка стосується реабілітації нарко- чи алкозалежних, стандарти якої офіційно затверджені, – це медична реабілітація за допомогою замісної підтримувальної терапії (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0907-10). У Національному звіті за 2017 рік щодо наркотичної ситуації в Україні зазначається, що у Запорізькій області не менше 11,5% осіб, які мають залежність від опіоїдів, користуються послугами ЗПТ. На цьому державний контроль за послугами реабілітації для нарко- та алкозалежних людей закінчується.
Замісна пітримувальна терапія (http://aph.org.ua/wp-content/uploads/2019/02/ZPT-buklet_veb.pdf ) – це рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ)
метод допомоги наркозалежним людям, які вживають опіати. Під час терапії наркозалежним надають медикаменти, які допомагають уникнути синдрому відміни (ломки), поліпшити стан здоров’я та відмовитися від вживання нелегальних (вуличних) наркотиків.
Послуга ЗПТ забезпечується державою та надається у міських наркологіях. Ігор Литвин наголошує, що хоч наркодиспансери – єдині офіційні заклади, які надають медичну реабілітацію, окрім ЗПТ, перелік послуг, які можно отримати в цих закладах дуже обмежений.
«Для именно борьбы с наркоманией и профилактики у нас есть только наркологии (наркодиспансер) – и всё. Лечение у них, в основном, заключается, чтобы снять абстинентный синдром. Но есть там и кабинет ЗПТ – то, что действительно уже хоть как-то помогает человеку решить проблему с наркоманией. Эта формула снимает абстинентный синдром: не ломит кости, нет бессонницы, человек может работать и жить полноценной жизнью. Ещё эта таблетка блокирует уличные наркотики: блокирует опиаты и получить удовольствие от уличных наркотиков уже невозможно», пояснив особливості реабілітації людей із залежністю експерт.
«Нетрадиційні» методи приватних клінік
Навіть наявність у центра ліцензії на медичну практику не є запорукою якісної допомоги нарко- та алкозалежним людям. Один із таких центрів Запоріжжя – Медичний Центр Василенко – має ліцензію з медичної практики, дійсну станом на 01.01.2017 (http://moz.gov.ua/uploads/0/1537-entities_20170101.pdf ). Але окрім медичних, для «лікування» нарко- та алкозалежних у центрі використовуються методи «нетрадиційної медицини»: гірудотерапія (лікування п’явками), мануальна терапія, холотропне дихання, гіпноз для лікування алкоголізму та метод, описаний на сайті закладу як «унікальний метод доктора Василенко» – стрес-шокова терапія (http://centervasilenko.ua/). В мережі можна знайти різні, в тому числі, негативні відгуки про послуги цього центру у лікуванні нарко- та алкозалежностей
Безкоштовні та платні центри
Реабілітаційні центри, які пропонують свої послуги безкоштовно, зазвичай зареєстровані як благодійні організації або фонди. Проте і тут залежних можуть чекати порушення прав людини та неефективна реабілітація.
Тетяна, наркозалежна у минулому, а сьогодні соціальна працівниця, яка допомагає нарко- та алкозалежним, які проходять реабілітацію, так розповіла про особливості роботи безкоштовних центрів: «Есть центры бесплатные, когда центр финансируется за счет всех работоспособных – все коммунальные услуги, на проезд и тому подобное. Но всегда первое время на человека просто смотрят – насколько он хочет что-то менять или вообще цель его нахождения в центре. Если видят, что человек работоспособен, особенно он не платит ничего за себя в центре, ему, учитывая, болен он или нет, дадут работу. Это может быть легкий труд внутри центра – готовить, за огородом смотреть. Или же работоспособный человек из центра может куда-то выезжать. Объявления на столбах «грузоперевозки» – часто из реабцентров. Деньги, которые они зарабатывают уходят на реабцентр. Через какое-то время, если видят по человеку, что он хочет решить свои проблемы, ему и документы помогут восстановить, и могут руководителем поставить в какую-то из организаций реабцентра».
Одна із найвідоміших таких організацій — всеукраїнський благодійний фонд “Перетворення України”, який має близько сорока реабілітаційних центрів по всій Україні. Зокрема, в Запоріжжі “Перетворення України ” має репутацію центру, який дійсно допомагає залежним людям та співпрацює з іншими регіональними громадськими організаціями, які надають послуги соціальної реінтеграції нарко- та алкозалежним. По телефону, розміщеному на одному з оголошень організації, представник “Перетворення України” попереджає, що людей, які звертаються в центр, переміщують з їхнього рідного міста до центру в іншому місті, «для того, щоб реабілітація пройшла успішно».
Проте система оплати проживання в центрі працею, а також перевезення нарко- та алкозалежних між центрами у різних містах, неконтрольована державою, може стати грунтом для небезпечних умов для нарко- та алкозалежних людей. Журналісти-розлідувачі одеського телеканалу «7 канал» (http://7kanal.com.ua/2017/03/rab-tsentryi-v-odesse/ ) вже повідомляли про порушення прав людини в одному із центрів “Перетворення України” (використання мешканців центру у якості безкоштовної робочої сили) та звинувачували власників мережі безкоштовних центрів у збагаченні за рахунок праці нарко- та алкозалежних людей.
Релігія, залежність та порушення прав людини
У 2017 році в Україні пройшла хвиля затримань та закриттів поліцією реабілітаційних центрів, які обіцяли лікування від нарко- та алкозалежності, а натомість порушували права людей. Один із таких гучних скандалів відбувся і у Запоріжжі. Тоді, як писав Еспресо https://espreso.tv/news/2017/09/21/u_zaporizhzhi_quotreabilitaciynyy_centrquot_katuvav_100_lyudey_za_3_5_tysyachi_grn_vid_rodychiv, правоохоронці закрили низку реабілітаційних центрів релігійної організації «Новое Поколение». За даними постраждалих, нарко- та алкозалежних у центрі не лікували, а карали, утримували в підвалах, залишали без їжі.
У квітні вже цього року в Комунарському районі Запоріжжя з’явилися оголошення, які обіцяють допомогу нарко- та алкозалежним людям. Перший номер в оголошенні збігається з номером, вказаним у дописі за 2017 році на сторінці «Вконтакте» організації «Новое Поколение» в Запоріжжі. Онлайн-база телефонних номерів також підтверджує, що номер належить Ігорю Пилипушко, який зазначений у дописі як «директор Реабилитационного центра». Інформація про належність до центру є й на його сторінці в Facebook. Ігор також розміщує оголошення на OLX, у яких пропонує послуги робітників з прибирання та вантажних перевезень, та пише у Фейсбуці про плани придбати пасажирський транспорт. Тобто центри “Новое поколение” працюють і досі, навіть після гучного закриття та затримань власників. І ймовірно так само використовують систему “самофінансування”, незважаючи на те, що послуги центрів “Новое поколение” — платні.
В телефонній розмові Ігор розповів нам наступне: “У нас реабилитационный центр, мы верующие, центр платный, но… по ситуации, в индивидуальном порядке”.
Окремою небезпекою поєднання релігії та лікування залежності полягає у тому, що такі центри не передбачають забезпечення медичної реабілітації, тоді як нарко- або алкозалежна людина може потребувати такої допомоги та навіть більше – від неї може залежати життя людини.
Соціальна працівниця Тетяна розповідає про свій досвід роботи із релігійними реабцентрами: «Я слышу часто, что сейчас даже в “верующих” центрах ребятам предлагают лечь в наркологию и ищут методы, как чем-то помочь. Но опять же – руководитель руководителю рознь и центр центру рознь. Кто-то «застёгнутый» скажет «ты и так всё бросишь, я сейчас помолюсь и бог тебя от всего освободит», а кто-то всё для этого подготовит и будет за этим внимательно следить».
Враховуючи відсутність законодавчої бази, яка б регулювала діяльність реабілітаційних центрів, немає ніяких гарантій на отримання реальної допомоги. За відсутності контролю, нарко- та алкозалежні не мають ніякої впевненості, що центр, до якого вони звернулися, не виявиться черговою аферою. Якість допомоги та безпечність реабілітаційних центрів залежить виключно від сумлінності власників.
У плані з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків до 2020 року зазначено, що впродовж 2019 та 2020 років в Україні заплановане “створення умов та забезпечення надання гарантій своєчасного отримання медичного обслуговування для осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин”. Сюди належать, як затвердження реабілітації як виду діяльності, так і “розроблення державного стандарту соціальної послуги соціально-психологічної реабілітації” нарко- та алкозалежних людей. Проте це у майбутньому, а на сьогодні люди із залежністю від наркотиків чи алкоголю, досі не мають жодних гарантій отримання реальної допомоги. За відсутності стандартів та державного контролю, нарко- та алкозалежні вимушені звертатися до реабілітаційних центрів, якість допомоги та безпечність в яких залежить виключно від сумлінності власників. І лише сподіватися, що люди, які обіцяють позбавлення від залежності, не виявляться черговими шахраями.
Автори: Надія Цибуля, Оксана Саєнко, Тетяна Омельченко, Анна Підлужна
