1 грудня весь світ відзначає День боротьби зі СНІДом. «Пороги» поспілкувалися з заступником директора Запорізького обласного благодійного фонду «Гендер Зед» Олександром Витвіцьким і запитали у нього про забобонність, неосвіченість та толерантність запоріжців до інфікованих.
– Яка статистика інфікування ВІЛ наразі спостерігається в області?
– На жаль, епідемічна ситуація Запорізької області не покращується і залишається неблагополучною. Якщо у 2008 році показник захворюваності складав 29 чоловік на 100 тисяч населення, то наразі ця цифра збільшилася до 31 людини. Найвищий рівень поширення ми продовжуємо спостерігати у Мелітополі, Енергодарі та Бердянську. В той же час, можна казати про значні успіхи у зменшенні смертності хворих на СНІД: за 2011 рік померлих зареєстровано на дванадцять відсотків менше, ніж попереднього року.
– Хто складає основну групу ризику захворювання і чи доноситься до таких людей інформація про можливу небезпеку?
– Звісно, ми спостерігаємо деякі групи людей, які більш схильні до зараження ВІЛ. Це, в першу чергу, споживачі ін’єкційних наркотиків, працівниці секс-бізнесу та чоловіки, які практикують секс з чоловіками. Втім, умовні кордони цієї групи ризику вже давно стерлися, адже інфікуватися ВІЛ можна не тільки ведучи активне сексуальне життя, але навіть під час операції або на прийомі у стоматолога. Тож, наразі дуже актуально донести до спільноти важливість толерантності до інфікованих, адже чимало з нас вважають, що такі люди обов’язково наркомани, повії або гомосексуали. А це далеко не так.
– Який зараз спостерігається рівень толерантності до ВІЛ-інфікованих в українському суспільстві, і в Запоріжжі, зокрема?
– Вичерпно відповісти на це питання ми зможемо лише через десять-двадцять років. Поки що не можна казати навіть про середній рівень толерантності, бо суспільство практично не знає про шляхи передачі ВІЛ. Багато українців досі вважають, що вірусом можна інфікуватись через рукостискання або через укус комахи. Ця непоінформованість ставить під сумнів розуміння з боку суспільства, а це, в свою чергу, становить рішучий опір європейському курсу нашої держави.
Олександр Витвіцький на IV Національній конференції ЛГБТ-руху та ЧСЧ-сервісу України. Фото з особистого архіву Олександра
– Чи вважаєте ви ефективною соціальну рекламу, яку молодь бачить і чує у медіапросторі?
– Якщо взяти державну рекламну стратегію профілактики захворювання, то це, як правило, низькобюджетні безбарвні ролики, зроблені на мізерні гроші. Ефект від такого «просування», звісно, зводитися нанівець. Рекламна агітація на вулицях взагалі відлякує городян зображеннями контрастних шприців та пляшок. У результаті ми маємо зворотній ефект – суспільство продовжує жити стереотипами і вигадками. І буде жити ще багато років. Усі пам’ятають плакати «СНІД – чума ХХ сторіччя», які ще двадцять років тому висіли в усіх медичних установах, а в деяких є і досі. Через подібні фактори ВІЛ-позитивні люди продовжують зазнавати утисків з боку суспільства.
– Яка ж рекламна кампанія, на вашу думку, може стати рішучим поштовхом у вирішенні проблеми?
– По-перше, держава просто не повинна економити на такій соціальній політиці і усвідомити: саме чиновники відповідальні за життя свого народу. По-друге, реклама не повинна буди широкою і «для кожного». Ролики повинні інформувати про проблему ВІЛ/СНІДу кожну окрему групу людей і тестуватися на фокус-групах. Якщо це пізнавальна інформація для школярів, вона повинна бути опрацьована на дітях такого віку. Якщо це реклама для студентів – не слід забувати про ноту гумору та позитиву – саме так реклама запам’ятається та, власне, виконає свою місію.
Акція до Дня брортьбі зі СНІДом у грудні 2010 року. Фото з особистого архіву Олександра
– До Дня боротьби зі СНІДом ви презентуєте концепціюзагальнонаціональної акції «Не відфутболюй!». Про що вона?
– Весь рік в Україні спостерігалась гостра проблема з недофінансуванням владою закупівлі препаратів для терапії хворих на ВІЛ. Закінчилося все тим, що деякі хворі взагалі припинили лікування, що є неприпустимим. Тож, до 1 грудня по всій Україні пройде акція «Не відфутболюй», щоб розповісти людям, що під час величезних витрат держави на ЄВРО-2012 та активного просування чемпіонату у ЗМІ, ми маємо таку ж велику проблему розповсюдження ВІЛ. За статистикою, кожного дня в Україні від СНІДу помирає дев’ять чоловік – а це могла бути майже повноцінна футбольна команда. Своєю акцією ми хочемо довести важливість негайного втручання держави у вирішення проблеми – інакше ми можемо бути приречені на порожні трибуни та поля. Ми хочемо, щоб влада зрозуміла – саме від неї залежать майбутні життя як інфікованих, так і групи ризику.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Костянтин Андрєєв
