Сьогодні в Україні не так часто можна зустріти українця, який би добре говорив українською мовою, знав традиції, звичаї та обряди своєї держави. Скільки українців залишилось ще в нашій країні і хто пишається своєї державою, з’ясовували «Пороги».
Лілія Ніколаєвська, факультет журналістики, ЗНУ:
– Ні, я не вважаю себе патріотом! Якщо в мене буде змога виїхати за кордон, я обов’язково нею скористаюся. Навіть не знаю, чому, але я не дуже хочу жити в Україні. І якщо чесно, мені соромно, що я живу в Україні і не можу назвати себе ПАТРІОТОМ!
8894d13d77c6eee4.jpg”>Анастасія Кучер, факультет журналістики, ЗНУ:
– Не знаю. Раніше вважала, а тепер, коли почала задумуватись над цим серйозныше, починаю сумніватися. Патріот не обов’язково має говорити рідною мовою, не обов’язково вірити лише одній стороні історії та славити лише своїх героїв. Патріот – це той, хто в душі тихенько любить країну, як співається у пісні, «без героїну»!
Анна Жук, факультет журналістики, ЗНУ:
– «Не твоя вина, що ти батька свого син, а твоя біда – не вміти бути ним». Чомусь ті, хто відповідає на це питання, діляться на два табори. Одні кричать – так, я палкий патріот, інші – мені ця країна нічого не дала і я хочу з неї поїхати. Хоч на ділі ні ті, ні інші нічого для неї не зробили. Я теж нічого не зробила ще для своєї Батьківщини. Але я люблю її, вірно і щиро. «А наша біда полягала в тому, що відповідь треба шукати в собі, а не в підручнику географії. Ти сам собі країна! Зроби порядок в своїй голові!», – розумні речі говорить Кузьма Скрябін.
Андрій Левицький, гуманітарний факультет, УКУ:
– На жаль, себе не позиціоную як патріот, бо нічого ще не зробив для улюбленої України. Але люблю її всім серцем, так люблю, як мати любить свою дитину. Хочу патріотом стати для себе, але не для чужих очей.
Андрій Карнаух, механіко-технологічний факультет, ТГАТУ:
– Батьківщини – так, держави – ні! Тому що відчуття Батьківщини – воно в душі, Батьківщина – це земля, місцевість, на якій ти провів своє дитинство, територія планети, з якою тебе багато що пов’язує. Тут живуть мої рідні та близькі. Держава ж – це сукупність людей, які керують суспільством і живуть на «широку» ногу за його кошт…
Дарина Тарасенко, факультет психології, БГПУ:
– Так, я вважаю себе патріотом Батьківщини. Я поважаю традиції, свята, звичаї своєї країни! Цікавлюся її розвитком, успіхами, перемогами та невдачами. Я завжди вболіваю за свою країну, її представників на різних конкурсах! А ще українські дівчата і хлопці найкращі, мова наша солов'їна, а над головою чисте небо.
Дмитро Скиданенко, економічний факультет, ДРИГУ УАГУ:
– Я вважаю себе патріотом Батківшини, тому що я її дуже кохаю. Кохаю за те, що я народився тут, виховувався і став чемним громадянином. Батьківщина мені дала дуже багато і, навіть коли я від’їзждаю на 1-2 тижні за кордон, дуже за нею сумую. Пишаюсь видатними людьми нашої країни, які гідно прославляють її в усьому світі. Я впевнений, що навіть найекзотичніша країна ніколи не замінить мені моєї рідної України!
Тетяна Сухаренко, економічний факультет, ЗНУ:
– Так, я вважаю себе патріотом, тому що не можу жити без наших колосистих полів, чистого неба, блакитного Дніпра та радісних посмішок земляків. Хвилююся за кожну поразку своєї Батьківщини, радію кожному взлету, пишаюся своїми предками, їхніми подвигами в минулому, тим, що вони зробили все можливе, щоб сьогодні ми жили в мирі, злагоді та достатку. Мій край і мою землю я не віддам нікому й ніколи!
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Аліна Кривик
