Незалежно від нашого віку, статі, світогляду та способу життя, всі ми – діти своїх батьків. Безліч свят: 8 Березня, День Матері, День сім’ї, – дають привід вшанувати своїх рідних. Але водночас ми забуваємо про не менш головну та важливу людину у нашому житті. Батька.
Усе життя нас супроводжують згадки про матір: перші слова, перші кроки, перші таємниці, які можна було довірити тільки ій. Ні для кого не буде новиною те, що дівчина не матиме кращої подруги за матір, що першою коханою у хлопця завжди буде вона – мати. І немає в цьому чогось збоченого, любов має спільність лише в силі почуттів, а ось природи може бути – найрізноманітнішої.
І хто з нас хоч колись замислювався…що відчувають наші татусі? Чи не прикро їм завжди бути на другому місці? Чи не прикро їм розуміти власну другорядність? Людина має неприємну звичку робити висновки із власних, сторонніх спостережень. Як показати чоловічій частині нашої сім’ї, що вони є не менш важливими? І що місця у рідному, дитячому серці займають анітрохи не менше за матір. Саме для цього й святкують «День Батька», починаючи з 1910 року. Третя неділя вересня – це наш з вами шанс показати татусям як сильно ми їх любимо та цінуємо, показати так, щоб у них ніколи більше не виникало сумнівів, щоб ніколи більше не було гіркої посмішки на вустах, щоб залишилося лише тепле сяйво в рідних очах.
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ліза Матюхіна
