Вже більше ніж півмісяця українські ЗМІ просто переповнені київськими новинами. За ці 15 днів в Україні, напевно, слово ‘’єромайдан’’ прозвучало близько 2010 трильйонів разів. Сподіваюсь не треба пояснювати чому саме 2010? Саме тоді наш, такий розуміючий у політиці, народ обрав до влади сімейство Дніпровсько-Донецьких Корлеоне.
Згадайте, хто тоді був головним антигероєм? Звичайно, вельмишановна Юлія Володимирівна. Хто вона зараз? Практично Шарль де Голь закутий у кайдани, поряд зі своїми вірними товаришами Ернестом ЧЕяценюком та Віталієм Броз Тіто. Хоча, не змусить себе довго чекати та ситуація, коли той самий Кличко та Яценюк буду розривати один одного на шматки, але вже при коаліційній владі, як це, власно кажучи, і сталось у випадку з Януковичем та Тимошенко. Продовжуючи тему влади, хочеться сказати, що дійсно соромно за того, хто складає загальне враження про наш народ на світовій арені. Ніхто навіть не міг здогадатись, що на посту Президента України буде людина, яка реально, без перебільшень, не може зв’язати двох слів, яка просто не розуміє, що насправді коїться у країні, і, практично, тікає, як щур з тонучого корабля. Звісно, що наш Віктор Федорович далеко не такий вже і дурний яким він себе представляє. Безперечно не потрібно здогадуватись, що він просто ‘’косить’’ під дурника, та грає свою роль, рівно як ‘’Нікулін’’ російської держ. думи – Володимир Жиріновський, бо ж, насправді, за ними стоїть хтось чи щось більше, аніж просто звання голови держави чи народного депутату. Та залишимо вічні та безрезультатні суперечки про владу, і перейдемо до, безпосередньо тих, хто стоїть на майдані. Звісно що телебаченню, та тим паче російському, потрібно висвітлити ці події з найгіршої сторони, та показати, яка, насправді, це дурна нація – українці. Дійсно, інтерв’ю дають настільки необізнані у цій справі люди, після котрих ти сам червонієш, і закриваєш обличчя рукою. Хочеться просто спитати: якого дідька ти там стоїш? Піди краще подивись фотографії з чарівного Парижу, в який тобі відмінять візу відразу після торгівельної асоціації з ЄС. Інша частина взагалі не розуміють що за ‘’нездорова канітєль’’ тут відбувається. Ну а що, робити нічного не треба? Не треба. Годують? Годують! Гроші дають? Дають! Що ще потрібно для щастя? Аж нічого! Тільки, можливо, вони не розуміють, що у будь-який момент можуть опинитися гарматним м’ясом. Звісно, не все так гірко з розумом у нашій країні, бо ж на майдані присутня і досить велика кількість справжньої, що не на є, київсько-львівської інтелігенції. Молоді студенти, які хоч приблизно розуміють що тут коїться, дійсно стоять за свою ідею, за нашу ідею. Але, якби усі ‘’майданівці’’ були такими…
Цю ситуацію зрозуміти дуже просто. Скалічений економічним становищем український народ, шукає будь-який спосіб заробити, та, як це не сумно, навіть, поїсти. І звичайному пенсіонерові, безробітному чи, навіть, безхатченку взагалі не важливо, що буде завтра, бо ж завтра, його самого вже може і не бути…
Але і не можна сказати, що саме та ‘’інтелігенція’’ також права. Вони палко підтримують євро-напрям, хоча і не розуміють, що після зближення з Європою Україна може стати простим ринком збуту для країн з кращою економікою. Не можна кидати все що є, та швидко побудувати нову, розвинуту країну. У такому разі російський варіант для нас буде кращим, як то кажуть: Краще синиця в руках, ніж журавель у небі. Але ж і постійний тиск РФ ми також не зможемо довго витримати. Чого варте тільки те, що за останні роки правління Януковича, та його програми ‘’зросійщення’’, ми фактично втратили мову? Через декілька десятиліть українська просто зникне, і вся країна буде спілкуватись виключно російською. Це стосується не тільки мови, а й практично усіх сфер життя. Наш ‘’великий брат’’ завжди боявся давати нам багато свобод, бо розумів, що у цієї країні дійсно є потенціал, але немає реалізації, тож краще просто її потихеньку підминати під себе та розчинювати у власній тіні, а будь-яке волевиявлення відразу ж придушувалося. Росія завжди користувалася своїм великим запасом корисних та коштовних речовин, і просто шантажували увесь світ цим, хоча насправді безлад у країні можливо ще й більший ніж у нас самих…
Тож чітко відповісти щодо конкретного вибору: Росія чи ЄС, напевно не зможе ніхто, але, друзі наша мета не відстоювати інтереси ЄС, не відстоювати інтереси Росії, не відстоювати інтереси Кличка чи Тягнибока, бо ж вже взавтра вони будуть на коні, і ми так само будемо клясти вже їх, наша задача – відстоювати власні інтереси, власну мову, і починати будувати країну від самого себе. Яке нам ЄС, якщо банально ті ж майданів ці не можуть за собою прибрати? Погляньте, який, вибачте, ‘’срач’’, залишився після мітингувальників. Погляньте що коїться на вулиці. Куди тобі в ЄС, будь-ласка вибачте, бидло!? Тільки такі слова приходять у голову, коли спостерігаєш та слухаєш українських ‘’патріотів’’… Таку країну не врятує майдан, таку країну не врятує Яценюк. Повинна буди плідна праця, нове, розумне та виховане покоління українців. Будуючи себе власноруч крок за кроком, через двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят років нам ми станемо ‘’українським дивом’’, яким свого часу була і Німеччина, і Японія, і ряд інших країн. Але ж хто буде ростити нове покоління розумних, якщо спочатку треба врозумити теперішнє покоління?..
Тож почнімо ‘’входити в ЄС’’ прямо зараз, у цій кімнаті, сидячи перед телевізором, самотужки, без аніякої політики, просто брати і відроджувати нове покоління та ставати тим самим ‘’новим’’ поколінням…
Матеріал взято із старої версії сайту «Пороги».
Автор : Ценцура Костянтин
